М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
Behheheh
Behheheh
21.08.2020 05:25 •  Литература

Исправте фактические ошибки в тексте
Семья Мерцаловых, страдая от нищеты, жила в подвале ветхого дома. Младшая дочь Верочка сильно болела. Несчастья в тот год безжалостно сыпались на семью. Сначала сам Мерцалов заболел малярией, и его уволили с работы. Потом начали болеть дети. Чтобы найти деньги на лекарство Верочке, Мерцалов бегал по городу, клянчил и унижался. Но ему отказывали.
Однажды, вернувшись домой, Мерцалов узнает об очередной неудаче и бежит, чтобы только не видеть молчаливого отчаяния голодной семьи. Он присел на скамейку на набережной реки и уже задумался о самоубийстве, но заметил молодого человека. Незнакомец присел рядом с Мерцаловым и принялся рассказывать, что купил знакомым ребятам подарки. Неожиданно Мерцалова охватила злоба. Он закричал на незнакомца.
Молодой человек очень рассердился. В лице незнакомца было что-то внушающее доверие, и Мерцалов рассказал ему всё. Выслушав, молодой человек попросил отвести его к больной девочке.
Незнакомец осмотрел Верочку, заставил растопить печку, выписал рецепт и ушёл. Выбежав в коридор, Мерцалов спросил имя благодетеля, тот назвал своё имя и оставил визитку. Доктор оставил под чайным блюдцем вместе с рецептом свою шляпу. Покупая лекарство, Мерцалов узнал фамилию врача, она была указана на аптечном ярлыке: профессор Преображенский.
С этих пор точно ангел снизошёл в семью Мерцаловых. Сам он нашёл работу, Верочка выздоровела, братья начали учиться в гимназии. Доктора они с тех пор больше не видели. ​

👇
Ответ:
silonte
silonte
21.08.2020

Семья Мерцаловых, страдая от нищеты, жила в подземелье. Младшая дочь Машутка сильно болела. Несчастья в тот год безжалостно сыпались на семью. Сначала сам Мерцалов заболел брюшным тифом, и его уволили с работы. Потом начали болеть дети. Чтобы найти деньги на лекарство Машутке, Мерцалов бегал по городу, клянчил(по и унижался. Но ему отказывали.

Однажды, вернувшись домой, Мерцалов узнает об очередной неудаче и бежит, чтобы только не видеть молчаливого отчаяния голодной семьи. Он присел на скамейку недалеко от центра города,в аллее, и уже задумался о самоубийстве, но заметил старика. Незнакомец присел рядом с Мерцаловым и принялся рассказывать, что купил знакомым ребятам подарки. Неожиданно Мерцалова охватила злоба. Он закричал на незнакомца.

Старичок приблизил свое лицо и попросил все ему рассказать. В лице незнакомца было что-то внушающее доверие, и Мерцалов рассказал ему всё. Выслушав, старик попросил отвести его к больной девочке.

Незнакомец осмотрел Машутку, попросил мальчиков растопить растопить печку дровами, которые так же попросил взять у соседей. Дал Мерцалову 3 рубля, сказал ему купить чаю,сахару,булок, и достать горячей пищи. Выписал рецепт и ушёл. Выбежав в коридор, Мерцалов спросил имя благодетеля, что бы дети молились за него. тот назвал сказал :"э! вот ещё пустяки выдумали" и покинул их. Доктор оставил под чайным блюдцем вместе с рецептом несколько крупных кредитных билетов. Покупая лекарство, Мерцалов узнал фамилию врача, она была указана на аптечном ярлыке: по рецепту профессора Пирогова

С этих пор точно ангел снизошёл в семью Мерцаловых. Сам он нашёл работу, Машутка выздоровела, братья начали учиться в гимназии. Доктора они видели один раз: когда его перевозили мертвого в собственное имение

Объяснение:

надеюсь

4,7(79 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
71121
71121
21.08.2020
1.Положительное, заставляет задуматься о вопросах нравственности.
2.Я бы сказала Вася поступили хорошо, а вот его подруга нет. Несправедливо, что он отдал деньги за неё.
3.Чтобы ему было где протиснуться,ведь он думал,что все будут заходить поочередно.
4. Герой пересаживается из одного вагона в другой, для того чтобы избежать контролера, при этом испытывая дискомфорт от своих действий.
5. Эта невоспитанность проявляется тогда когда Булат не слушает окружающих, пытается сбежать от кондуктора и обманывает взрослых
4,4(97 оценок)
Ответ:
Український романтизм (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі, науці й мистецтві. Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, пошук історичної свідомості й посилене вивчення історичного минулого (історизм), інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи у фантастику. Романтизм призвів до появи романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів — балади, ліричної пісні, романсової лірики, історичних романів і драм.

Своїми ідеями і настановами, зокрема наголошуванням народності і ролі та значення національного у літературі і мистецькій творчості, романтизм відіграв визначну роль у пробудженні й відродженні слов'янських народів, зокрема українського. Першими виявами українського романтизму були: видана 1818 у Петербурзі «Грамматика малороссийского наречия» Олександра Павловського і збірка Миколи Цертелева «Опыт собрания старинных, малороссийских песней» з висловленими в них думками про глибоку своєрідність і самостійність української мови й української народної поезії. До виявів українського передромантизму зараховують також виданий у Москві 1827 збірник «Малороссийские песни» М. Максимовича і балади П. Гулака-Артемовського («Твардовський» і «Рибалка», 1827). Український романтизм виник не так, як реакція проти не надто значного в українській літературі класицизму, а проти наявних у ній тоді бурлескних і травестійних традицій і розвинувся у великій мірі під впливом поглибленого вивчення народної творчості, з одного боку, та писань російських і польських романтиків — з другого. Зокрема чималий вплив на утвердження романтизму в українській літературі мали українські школи в російській і польській літературах. В російській літературі провідними представниками української школи були не тільки захоплені українською екзотикою (природою, історією, народним побутом і творчістю) росіяни (К. Рилєєв, О. Пушкін, Ф. Булґарін), але й численні українці, що писали російською мовою (О. Сомов, М. Маркевич, Є. Гребінка й особливо М. Гоголь). Визначальними були українські теми й українські екзотичні сюжети також для творчості польської української школи — романтиків А. Мальчевського, Б. Залєського й С. Ґощинського.

Романтизм в літературі Редагувати
XIX ст. — це доба становлення національної самосвідомості. Поетична збірка «Кобзар» видатного українського поета Тараса Шевченка, яка побачила світ у 1840 році, фактично стала проголошенням літературної та інтелектуальної незалежності українців. Творчість Тараса Шевченка визначила на десятиліття вперед подальший розвиток української літератури — (не тільки поезії, а й прози і драматургії). Шевченкова поезія стала важливим етапом і в розвитку української літературної мови. Шевченко завершив процес її формування, розпочатий ще його попередниками (Котляревський, Квітка-Основ'яненко, поети-романтики та ін.), здійснивши її синтез з живою народною мовою і збагативши виражальні можливості українського художнього слова. Ім'я Тараса Шевченка стало символом української культури у світі, подібно до таких емблематичних імен універсального рівня як Шекспір, Гете чи Пушкін, кожен з яких асоціюється не тільки з літературою, а й культурою своїх країн.

У 1820 році засновано Руську трійцю — галицьке літературне угрупування, очолюване М. Шашкевичем, Я. Головацьким та І. Вагилевичем, що з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження.

Харківський осередок
Становлення українського романтизму відбувалося паралельно з розвитком таких ділянок науки, як етнографія і історія, виявом чого були збірки етнографічних і фольклорних матеріалів — українських народних пісень М. Максимовича (1827, 1834, 1849), історичних пісень і дум І. Срезневського (у тому числі й написаних ним самим) у збірці «Запорожская старина» (1833—1838), народної усної творчості П. Лукашевича (1836), як також публікації історичних праць і пам'яток: Д. Бантиш-Каменського (1822), М. Маркевича (1842—1843), О. Бодянського (1846—48, у тому числі козацьких літописів й «Історії Русів»), А. Скальковського (1846) та інших. Основоположницею для розвитку українського романтизму була харківська школа з її двома гуртками — першим, що створився ще у 1820-х pp. навколо І. Срезневського і що з ним були пов'язані найвидатніші з поетів-романтиків Л. Боровиковський і О. Шпигоцький, та другим, що діяв у середині 1830-х pp. також під проводом І. Срезневського, до нього були причетні: А. Метлинський (псевдонім — Амвросій Могила), М. Костомаров (псевдонім — Іеремія Галка) й О. Корсун з М. Петренком і С. Писаревським та іншими. Програмовими для діяльності цих гуртків були збірки «Украинский альманах» (1831) та «Запорожская старина». Поетичну творчість цього гуртка поетів (між ними й І. Срезневського як автора українських і російських віршів) характеризує ідилічно
4,5(44 оценок)
Это интересно:
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ