Гм.
Сказка "Аленький цветочек" и одноименный мультфильм так схожи и одновременно различны.
Сказка дает читателям самому придумать все образы из книги. Торжественные залы, пиршества, да и сами красавицы-дочери - все это вы можете представить в своей голове, читая книгу. К счастью или нет, но в мультфильме образы все нарисованы, и смотрящий глупо смотрит в экран и любуется сменой кадров.
В сказке подробно рассказана история корабоекрушения отца. Он не просто попал в шторм и вдруг очутился в замке, а долго боролся ради сохранения своей жизни и жизни товарищей, ведь в мультфильм все не уместишь, а в авторском слове много и оттенков и более глубокий смысл.
Даже такой пример заставляет задуматься. Ведь если посмотреть мультфильм изначально, а после этого книгу, то впечатлений от книги будет больше, ведь расскрываются многие ране скрыиые моменты. Но с другой стороны можно только прочитать или же только оценить мультфильм. Решать вам.
Много воды, но вроде красиво)
1 В 2 А 3 А 4 А 5 В 6 Г
7.Типологічна зближеність героїв поем Байрона і Пушкіна зумовлена особливостями епохи романтизму у світовій літературі. Виявилася вона у притаманних обом героям характерних для того часу настроях і формах протесту. Істотна відмінність персонажів зумовлена зрушеннями в поетиці романтизму, які відбулися протягом майже десятиліття. У 20ті роки Пушкін не міг не відчути нових тенденцій літературного розвитку.
8 а)Тема самотньої людини спонукає обдумати особистості генія, суть його творчості. Рання смерть матері, розлука ж із батьком, що йому забороняли бачити, - такі перші гіркі враження дитинства поета. І було мати великий запас душевних сил, ніж скоритися обставинам і переможцем ш протиборства із нею. Лермонтов хоче розповісти людям свій біль, але не всі, що він знає, не задовольняє його. Що старшим він працює, то складніше видається їй світ. Майже в кожного поета є вірш, лист про його творче кредо. Для сутності поетичного дару Лермонтова важливого значення має знаменита "Дума". Ліричний герой "Думи" самотній, та його хвилює і доля цього покоління. Чим зорче він вдивляється у життя, то зрозумілішим стає, що особисто вони вона може бути байдужим до бідам людським. З злом необхідно боротися, а чи не тікати від нього. Бездіяльність примиряє з існуючої несправедливістю, воно обумовлює самотність й прагнення жити у замкнутому світі власного "я". І - породжує байдужість до світу і людей. Тільки боротьбі особистість знаходить себе. У "Думі" поет ясно свідчить, що став саме бездіяльність згубило його сучасників. Відомо, що чимало вірші Лермонтова мають чорнові "замальовки". Поет кілька раз підступає до цієї теми, розглядає його в весь обсяг. У вірші "Дивлюся на майбутність нерішучістю під час..." він ніби прозріває. Тепер поет переглядає свої думки. Спробуємо проаналізувати. Перші рядки - це ще оповідання про особистому: Дивлюся на майбутність нерішучістю під час, Дивлюся на минуле з сумом І, як злочинець перед стратою, Шукаю колом душі рідний... Тепер дивіться, як розгортається рядок "Дивлюся на майбутність нерішучістю під час" в трагічну думу всього покоління: Сумно я дивлюся нашу поколенье Його майбутнє - чи порожньо, чи темно... Читаємо далі: Землі віддав данина земну. Любові, надій, добра і зла... І відразу творяться у пам'яті "алмазної фортеці" рядки: Чи на добро і злу ганебно байдужі, На початку поприща ми в'янемо без боротьби... Який гіркотою наповнені ці рядки! Не про фізичному малодушності каже Лермонтов
б) Постараємося порівняти образи двох літературних персонажів : Онєгіна і Печорина. Набагато легше порівнювати героїв одного твору або, в крайньому випадку, письменника. Але говорити про персонажів, створених Пушкіним і Лермонтовым, так само важко, як і цікаво.
Ці геніальні художники створили образи героїв, характерних своєму часу. Онєгін — молода людина першої чверті, а Печорин — сорокових років XIX століття. Малий відрізок часу розділяє наших молодих людей, але якими різними вони являються на початку романів і як вражаюче однакові у кінці творів. Онєгін — «молода гульвіса», що отримала традиційне виховання і поверхневу освіту
выбери нужные строки ,будет кратко
Объяснение:
XV строфе первой главы "Евгения Онегина" Петербург уже взрослеет вместе с главным героем, отражая его молодость и беспечность. Столичный город выглядит по-современному и элегантно, одновременно с навязанным снобизмом.
В самом начале Петербург представляется лишь Летним садом, где гуляет маленький Евгений. Но уже в пятнадцатой строфе первой главы этот город словно взрослеет вместе с Онегиным, отражая юность и беспечность героя. Петербург выглядит современно, элегантно, но в это же время лицемерно, горделиво и равнодушно, полностью отражая картину быта и нравов представителей петербургского дворянского общества. Это и просторный бульвар, где утром высший свет выходит на прогулку, и где Онегин появляется только ради приличия. Это и дорогой ресторан с французской кухней, где подают только изысканные блюда и пьют самое лучшее вино и шампанское. Это и театр с блистательным балетом, очаровательными актрисами и почетными гостями, где Онегин, чувствуя недовольство и рассеянность, с равнодушием смотрит на сцену.
Источник: Образ Петербурга в романе Евгений Онегин Пушкина сочинение