В мене досить часто виникає таке запитання: чому ми потребуємо знати історію власного народу?
І лише нещодавно я змогла(зміг) знайти відповідь. Ми безсумнівно повинні вивчати основні дати, героїв історії, котрі дозволили нам жити у вільному суспільстві.
Адже історія - це не твір-опис чи розповідь. Це наше минуле, завдяки якому ми маємо шанс на майбутнє.
Та й не секрет,що події повторюються. І для того щоб не наслідувати помилок наших попередників, ми повинні знати про їхні подвиги та, безсумнівно, провали. Адже хто не робить помилок? Напевне немає таких людей. Але ми повинні вчитися не лише на власних негараздах, але й зважати на недолугі вчинки інших та намагатися їх не повторювати.
Та й не лише в провалах попередників суть. Хіба це не цікаво знати про історію власного народу? Як він зародився, зростав, виживав та досягнув сьогодення? Для мене це надзвичайно захоплююче,і я вважаю, що це корисно для теперішнього покоління. Проте звісно ж кожен вирішує самостійно!
Уверенность.Хотя мне говорят что она у меня порой зашкаливает.Но мне важно то, как я чувствую себя сама.Возможно я до сих пор не могу до конца освободится от ощущения своей той детской неуверенности, которая у меня была.Я очень страдала из-за нее.И иногда сейчас во мне тоже включается это неуверенный в себе ребенок.И я понимаю, что вернулась в Но я не хочу, туда возвращаться.Потому что сейчас я уже другая и не хочу возвращаться к прежней себе.Я хочу быть взрослой, уверенной и сильной.И я стараюсь работать над этим
Это не совсем качество, но умение прощать.Мне это порой дается очень тяжело.И я сама страдаю от этого.Потому что обида отягощает душу и тянет ее в низ
Терпеливость.Мне ее не хватает.Я бы хотела научится сохранять самообладание и спокойствие в любых ситуациях.Но в силу моего темперамента, мне это дается сложно
Целеустремленность и упорство.Научится брать какие-то цели и следовать им до конца.Часто бывает так, что я их беру,но не следую до конца.Потому что они теряют для меня свою актуальность или я начинаю понимать, что мне это не под силу.Чаще всего они теряют для меня актуальность
Подробнее - на -
Объяснение:
Объяснение:
Карл Великий – король Франції. У творі він зображений як ставний чоловік з гордою поставою. Сиве волосся, біліша, ніж сніг, борода, величний і прекрасний. Цей портрет, однак, не відповідає дійсності, адже у 778 році Карлові було лише 36 років. Таке зображення Карла є характерним для епічних поем.) (вірш 8). Могутність Карла, його досвід, уміння завойовувати держави визнає та поважає і цар сарацин Марсилій. Це мудрий правитель, який усім серцем вболіває за свою державу та своїх васалів. Карл глибоко переживає за долю військового походу. У «Пісні про Роланда» Карлові сняться два сни, які стають «віщими». Перший він бачить тоді, коли дружина короля наближається до сарагоських земель. Карлу сниться, що Ганелон схопив списа, а той розсипався. А потім неначе на Карла накинувся ведмідь, а з Арденських гір на нього мчиться страшенний леопард. Карл відкусив у ведмедя вухо, а з леопардом вступив у бій. Усе це віщує, що незабаром станеться велика битва. А в іншому сні, коли Роланд бився з маврами, Карлові сниться страшенна буря, грім, блискавиця, вогонь, які падають з неба на франків. На військо напали страшні чудовиська, грифи, змії, леопарди, і воно застогнало. А на Карла накинувся величезний лев і зав’язалася страшна сутичка. Хто переможе — невідомо. Але в другому сні Карлові з’являється ангел. Це є свідченням того, що Бог все ж таки на боці франків і вони переможуть ворога, але зі значними втратами. У творі є й інші прикмети. Так, коли Карл, відправляючи Ганелона послом до маврів, подав йому рукавицю зі своєї правої руки, вона упала. Це було поганою прикметою перед початком будь-якої справи. Взагалі, обряд передачі рукавиці кілька разів повторюється у творі.