1. Сравните стихотворения А. Плещеева и Ф. Тютчева, посвящён- ные весне, весеннему настроению, весенним картинам («Чиста
небесная лазурь, / Теплей и ярче солнце стало...»), сердеч-
ным переживаниям («И сердце сильно так в груди / Стучит,
как будто ждёт чего-то...»), бурному пришествию весны («Вес
на идёт, весна идёт!»). Как воспринимаете вы каждое из этих
стихотворений?

👇

Ответ:

Mary17ice

23.04.2021

ответ:Сравним стихотворения Плещеева "Весна" и стихотворение Тютчева "Весенние воды".

В этих стихотворениях авторы описывают наступление весны и мы видим, что и для Плещеева и для Тютчева, это необыкновенное, радостное время пробуждения природы.

В каждом из стихотворений много восклицательных знаков, которые передают настроение авторов. В этих стихотворениях мы читаем описание таяние снегов, у Тютчева весенние воды будят берег, они гонцы весны, у Плещеева бегущие ручьи также служат предвестниками весны, предвестниками того, что скоро деревья оденутся листвой.

Еще одно сходство этих стихотворений - описание всеобщей радости. У Тютчева это "хоровод майских дней", а Плещеева "все лица радостно глядят".

4,4(94 оценок)

Открыть все ответы

Ответ:

rydet

23.04.2021

1768 рік був часом загальної смути. Шляхту Речі Посполитої дедалі більше дратувало постійне втручання у польські справи російської цариці Катерини II
Спочатку вона добилася того, що королем Польщі обрали її коханця Станіслава Понятовського, а згодом примусила поляків гарантувати релігійні свободи православним.
Розлючена шантажем росіян польська шляхта утворила в лютому 1768 р. Барську конфедерацію й напала на російські війська, розташовані на польських землях.
Для православних Речі Посполитої настали тривожні часи. Багато з них були переконані, що конфедерати не простять їм підтримки, яку вони одержували від росіян. Інші вирішили вдарити по шляхті, доки вона не напала першою.
У травні 1768 р. з Мотронинського монастиря вирушила на північ у заселені частини Правобережжя ватага із 70 гайдамаків під проводом Максима Залізняка, запорожця з Лівобережжя. Залізнякові люди підбурювали селян до повстання.
У їхніх маніфестах проголошувалося: "Настав час скинути з себе рабство... і помститися за муки, зневагу і небачені гноблення, яких ми зазнали від наших панів".

За лічені дні загін поповнили новобранці з селян і мандрівних гайдамаків. Місто за містом падали перед повстанцями: Фастів, Черкаси, Корсунь, Богуслав, Лисянка.
На початку червня близько 2 тис. гайдамаків обступили Умань - добре укріплене місто, де сховалися тисячі шляхтичів, католицьких та греко-католиЦьких священиків, орендарів-євреїв.
Долю Умані вирішив Іван Гонта - сотник в охороні Стефана Потоцького, який разом зі своїм загоном узяв бік повстанців. Коли місто здалося, почалась нещадна різанина, в якій страшною смертю загинули тисячі чоловіків, жінок і дітей.
Яків Швачка господарював ближче до російського кордону, в околицях Василькова та Білої Церкви. Він прославився між ватажками особливою жорстокістю. Головним пристанищем його був Фастів, туди до нього приводили зловлених ляхів, там їх судили і вбивали: слідча комісія нарахувала потім таких вбитих біля 700 душ.

Наприкінці червня в руках повстанців були Київське, Брацлавське, а також частина Подільського і Волинського воєводств. Лише присутність польських та російських військ на інших західноукраїнських землях перешкоджала їх приєднанню до повстанців.

До поразки повстання зовсім несподівано спричинилися росіяни. Побоюючись поширення повстання на Лівобережжя, Катерина II наказала своєму полководцеві генералу Михайлу Кречетникову подати до полякам.

Увечері 6 липня 1768 р. Кречетников запросив на бенкет Залізняка, Ґонту та інших гайдамацьких ватажків, де заарештував їх разом з їхніми приголомшеними товаришами. Російських підданих було відіслано на суд в Київ, польських – віддано польському начальству, що спричиняло лютий суд на місці, вбиваючи багато людей на смерть, або засуджуючи на різні люті муки.

Росіяни видали Ґонту та 800 його людей полякам, які піддали його тортурам, а потім стратили. Залізняка та решту гайдамаків було заслано до Сибіру.

Наступних кілька років польський воєвода Юзеф Стемпковський продовжував чинити помсту над українськими селянами, тисячі яких він замордував у своїй резиденції в Кодні.

Так зустріло сумний кінець останнє повстання українських селян проти польських феодалів.

4,4(61 оценок)

Ответ:

Vladlena151215

23.04.2021

Идёт суд над босым и худым мужичком Денисом Григорьевым. Его обвиняют в отвинчивании гайки, которой рельсы крепятся к шпалам. Мужичок этого не отрицает, но своей вины не видит.

Следователь выясняет, что Денис, как и другие климовские мужики, откручивает гайки для того, чтобы делать из них грузила. Подсудимый искренне не понимает, что такое отвинчивание может привести к аварии поезда и к гибели людей. Следователь отправляет злоумышленника в тюрьму, но тот по-прежнему не понимает, что он такого сделал.

4,5(86 оценок)

Это интересно:

Здоровье

03.04.2021

Как вылечить прищемленный палец: лечение дома и медицинские советы...

Дом-и-сад

08.01.2020

Как подготовить квартиру к отъезду: советы от профессионалов...

Транспорт

29.01.2021

Как правильно заботиться о мотоцикле и сделать его долговечным...

Финансы-и-бизнес