Том — хлопчик енергійний, жвавий, веселий. Він — любитель пригод і фантазер. Він трохи забобонний, бо вірить у прикмети й страшні місцеві легенди, як, втім, і всі хлопці.
Том Сойєр — лідер по натурі, тому він верховодить у компанії міських хлопчаків. Він — вірний друг, завжди до в біді та ніколи не видасть. Це дуже товариський хлопчик, він спілкується та дружить з представниками різних верств суспільства — від Гекльберрі Фінна, сина п’яниці, до Беккі Тетчер — дівчинки з заможної родини.
Тома можна назвати благородним: він взяв на себе провину Беккі Тетчер, щоб дівчинку не висікли різками. Однак Тома можна назвати й хитрим. Коли його в покарання тітка Поллі змусила білити паркан, він влаштував так, що паркан за нього побілили інші хлопці, ще й «купували» собі можливість попрацювати за нього.
Риси характеру
Він благородний, бере провину на себе, щоб вигородити Беккі, до якої вкрай небайдужий. Сміливий і правдивий, він дає показання у суді, хоча йому й страшно, що індіанець Джо буде мстити.
Відчайдушний і трохи безрозсудний, Том здатний на добрі вчинки. Він зміг зізнатися у коханні дівчинці, наважився та не злякався, навіть не звернувши уваги на покарання вчителя.
Під зовнішністю шалапута Том ховає свої почуття, а їх у нього більше, ніж у багатьох інших хлопчаків. Том — вигадник і фантазер, у нього багато ідей. Він — заводила та лідер компанії, який ніколи не ябедничає, а знаходить досить дотепний вихід з будь-якої ситуації.
Отже, зовнішність оманлива та з Тома виросте справжній джентльмен, благородний і з хорошими манерами, порядна людина та відданий друг.
Біографія та цікаві факти з життя Тома
Том Сойєр — герой романів Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра» (1876) та «Пригоди Гекльберрі Фінна» (1884). Цей персонаж постає у вигляді дванадцятирічного хлопчика, який є жителем маленького провінційного американського містечка Сейнт-Пітерсбург на Міссісіпі. Він є сиротою, однак його виховує сестра покійної матері, благочестива тітонька Поллі. Хлопчику абсолютно нецікаве те життя, яке тече навколо, але він змушений дотримуватися загальноприйнятих правил: ходити в школу, відвідувати церковну службу по неділях, акуратно одягатися, добре поводитися за столом, рано лягати спати. Не дивно, що він раз у раз порушує ці ненависні правила, чим викликає обурення та гнів суворої тітки.
Риси характеру Тома
Заповзятливості та спритності Тому не позичати. Ну хто ще, отримавши в покарання завдання побілити довжелезний паркан, зміг би повернути справу так, що паркан пофарбують інші хлопчаки, та до того ж сплативши право взяти участь у настільки захопливому заході дитячими «скарбами», наприклад, дохлим щуром. Та й отримати Біблію в нагороду за чудове знання її змісту, на ділі не знаючи жодного рядка, теж далеко не кожен зможе. А ось Том зміг! Розіграти кого-небудь, обдурити, придумати що-небудь незвичайне — це стихія Тома. Багато читаючи, він прагне і власне життя зробити таким самим яскравим, як і життя героїв книжкових романів. Він пускається в «любовні пригоди», влаштовує гри в індіанців, піратів, розбійників. В які тільки ситуації ні потрапляє Том завдяки своїй кипучій енергії: то вночі на цвинтарі стає свідком вбивства, то присутній на власному похороні.
Том Сойєр — герой свого часу?
Том Сойєр — у міру хуліганський трієчник, раздолбай і неслух. Але при цьому мужній і добросердий хлопчина: згадаймо, як він абсолютно безкорисливо врятував від незаслуженої петлі нешкідливого п’яницю Мефа Поттера й не побоявся при цьому накликати на себе гнів місцевого відморозка на прізвисько Індіанець Джо. Це не єдиний героїчний вчинок в житті Тома. Він також здатний поводитися як справжній джентльмен. Наприклад, коли бере на себе провину Беккі Тетчер — дівчинки, за якою ніяково намагається доглядати — і витримує прочуханку вчителя.
Він привабливий хлопець, цей Том Сойєр, але він дитя свого часу, свого міста, тому звик жити подвійним життям. Коли треба, він цілком здатний прийняти образ хлопчика з пристойної сім’ї, розуміючи, що так чинять усі. Уявлення Тома про моральність по-дитячому невизначені, але він аж ніяк не зазіхає на суспільні норми.
Отже, історія Тома Сойєра — це сонячні спогади про щасливе дитинство, яким і відповідає образ головного героя оповідання. «Але ж Том Сойєр просто псалом, перекладений прозою, щоб надати йому більш мирську зовнішність», – писав Марк Твен в кінці 1880-х рр. До цього часу він вже цілком усвідомлював, що ідилія в Америці існувала тільки для хлопчиків у віці Тома Сойєра та зникала разом з їхнім дитинством.
1. Береги платье снову, а честь смолоду. 2. Семь бед – один ответ. 3. Зашел к куме, да засел в тюрьме. 4. Лошади чужие, хомут не свой, погоняй, не стой. 5. В огород летал, конопли клевал: швырнула бабушка камушком, да мимо. 6. Стали к вечерне звонить, да попадья не велит. 7. Поп в гостях, черти на погосте. 8. Будет дождик – будут и грибки. 9. Частый гребень, да веник, да алтын денег. 10. Худой мир лучше доброй ссоры. 11. Быль молодцу не укор. 12. Конь о четырех ногах, да спотыкается. 13. Вместе жить– вместе и умирать. 14. Незваный гость хуже татарина. 15. Небо с овчинку показалось. 16. Кто ни поп, тот батька. 17. Послужи верой и правдой. 18. Бог тебе судья. 19 Казнить так казнить, миловать так миловать. 20. С лихой собаки хоть шерсти клок. 21. Семи пядей во лбу. 22. Долг платежом красен. 23. Утро вечера мудренее. 24. Держать ухо востро. 25. Закутим, запьем – и ворота запрем. 26. Совет вам да любовь. 27. Не все то ври, что знаешь.
Ахилес Гектор Парис Елена Между Троей и Спартой был мир. Троянский царевич украл жену царя Спарты.Мир кончился. Ахилес великий воин был на стороне Спарты, а Гектор на стороне Трои.В срожении Гектор убил брата Ахилеса, он мстил ему. Он вызвал на бой Гектора и убил его.Отец Гектора царь Приам попросил достойно похоронить сына. Спартанцев сделали это, но на 12 день когда кончился этот обряд они подсунули деревянного коня. Парис сказал сожги его, но они подумали что это святой конь так как они поклонялись Апполону.в этом коне были войны Спарты. Ночью они сожгли город. Ахилеса убил Парис из лука. Ахилес не сопративлялся.Некоторых смогли увести из города.
Том — хлопчик енергійний, жвавий, веселий. Він — любитель пригод і фантазер. Він трохи забобонний, бо вірить у прикмети й страшні місцеві легенди, як, втім, і всі хлопці.
Том Сойєр — лідер по натурі, тому він верховодить у компанії міських хлопчаків. Він — вірний друг, завжди до в біді та ніколи не видасть. Це дуже товариський хлопчик, він спілкується та дружить з представниками різних верств суспільства — від Гекльберрі Фінна, сина п’яниці, до Беккі Тетчер — дівчинки з заможної родини.
Тома можна назвати благородним: він взяв на себе провину Беккі Тетчер, щоб дівчинку не висікли різками. Однак Тома можна назвати й хитрим. Коли його в покарання тітка Поллі змусила білити паркан, він влаштував так, що паркан за нього побілили інші хлопці, ще й «купували» собі можливість попрацювати за нього.
Риси характеру
Він благородний, бере провину на себе, щоб вигородити Беккі, до якої вкрай небайдужий. Сміливий і правдивий, він дає показання у суді, хоча йому й страшно, що індіанець Джо буде мстити.
Відчайдушний і трохи безрозсудний, Том здатний на добрі вчинки. Він зміг зізнатися у коханні дівчинці, наважився та не злякався, навіть не звернувши уваги на покарання вчителя.
Під зовнішністю шалапута Том ховає свої почуття, а їх у нього більше, ніж у багатьох інших хлопчаків. Том — вигадник і фантазер, у нього багато ідей. Він — заводила та лідер компанії, який ніколи не ябедничає, а знаходить досить дотепний вихід з будь-якої ситуації.
Отже, зовнішність оманлива та з Тома виросте справжній джентльмен, благородний і з хорошими манерами, порядна людина та відданий друг.
Біографія та цікаві факти з життя Тома
Том Сойєр — герой романів Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра» (1876) та «Пригоди Гекльберрі Фінна» (1884). Цей персонаж постає у вигляді дванадцятирічного хлопчика, який є жителем маленького провінційного американського містечка Сейнт-Пітерсбург на Міссісіпі. Він є сиротою, однак його виховує сестра покійної матері, благочестива тітонька Поллі. Хлопчику абсолютно нецікаве те життя, яке тече навколо, але він змушений дотримуватися загальноприйнятих правил: ходити в школу, відвідувати церковну службу по неділях, акуратно одягатися, добре поводитися за столом, рано лягати спати. Не дивно, що він раз у раз порушує ці ненависні правила, чим викликає обурення та гнів суворої тітки.
Риси характеру Тома
Заповзятливості та спритності Тому не позичати. Ну хто ще, отримавши в покарання завдання побілити довжелезний паркан, зміг би повернути справу так, що паркан пофарбують інші хлопчаки, та до того ж сплативши право взяти участь у настільки захопливому заході дитячими «скарбами», наприклад, дохлим щуром. Та й отримати Біблію в нагороду за чудове знання її змісту, на ділі не знаючи жодного рядка, теж далеко не кожен зможе. А ось Том зміг! Розіграти кого-небудь, обдурити, придумати що-небудь незвичайне — це стихія Тома. Багато читаючи, він прагне і власне життя зробити таким самим яскравим, як і життя героїв книжкових романів. Він пускається в «любовні пригоди», влаштовує гри в індіанців, піратів, розбійників. В які тільки ситуації ні потрапляє Том завдяки своїй кипучій енергії: то вночі на цвинтарі стає свідком вбивства, то присутній на власному похороні.
Том Сойєр — герой свого часу?
Том Сойєр — у міру хуліганський трієчник, раздолбай і неслух. Але при цьому мужній і добросердий хлопчина: згадаймо, як він абсолютно безкорисливо врятував від незаслуженої петлі нешкідливого п’яницю Мефа Поттера й не побоявся при цьому накликати на себе гнів місцевого відморозка на прізвисько Індіанець Джо. Це не єдиний героїчний вчинок в житті Тома. Він також здатний поводитися як справжній джентльмен. Наприклад, коли бере на себе провину Беккі Тетчер — дівчинки, за якою ніяково намагається доглядати — і витримує прочуханку вчителя.
Він привабливий хлопець, цей Том Сойєр, але він дитя свого часу, свого міста, тому звик жити подвійним життям. Коли треба, він цілком здатний прийняти образ хлопчика з пристойної сім’ї, розуміючи, що так чинять усі. Уявлення Тома про моральність по-дитячому невизначені, але він аж ніяк не зазіхає на суспільні норми.
Отже, історія Тома Сойєра — це сонячні спогади про щасливе дитинство, яким і відповідає образ головного героя оповідання. «Але ж Том Сойєр просто псалом, перекладений прозою, щоб надати йому більш мирську зовнішність», – писав Марк Твен в кінці 1880-х рр. До цього часу він вже цілком усвідомлював, що ідилія в Америці існувала тільки для хлопчиків у віці Тома Сойєра та зникала разом з їхнім дитинством.