ответ:1. Нападение Франции на Россию в 1812 году.
2. Александр Первый к войне не готов и развлекается на балах.
3. Русский посланник Балашов плохо встречен в стане врага.
4. Андрей Болконский идет на дуэль с Курагиным. Он же приезжает в дом отца. Затем идет на войну. Болконский - адъютант Кутузова.
5. Николай Ростов в Павлоградском отступающем полку. Он и его товарищи азартно играют в карты. Наутро - в бой. Ростов ведет бойцов в атаку. Получает награду.
6. В Москву вернулись Ростовы , и семья организует госпиталь для раненых. Пьер безнадежно влюблен в нее и страдает.
7. Пьер хочет пойти на войну, но ему не разрешают.Он жертвует в ополчение 1000 человек и получает согласие.
8. Андрей Болконский советует отцу переехать в Москву.
9. Элен Безухова ведет светскую жизнь. В ее салоне осуждают Кутузова.
10. Старый Болконский умирает. Его дочь Марья обвиняет в этом себя.
11 Крестьяне Болконского бунтуют.
12. Встреча Марьи и Николая Ростова
13. Андрей - адьютант Кутузова.
14. Болконский ранен под Бородино. Он прощает невольную измену Наташи и разочаровывается в Наполеона из-за его равнодушия к людям.
15. Элен о разводе. Курагин погибает. Андрей умирает.
16. Пьер разочарован в НАполеоне и хочет его убить. Взят в плен.
Объяснение:
Не знаю подойдет или нет ,но вроде тут все самое основное
Сучасне покоління народилось у період перебудови цілого світу, під час колосальних змін і появи наднових технологій. Та, на жаль, змінюватись почала не тільки середа існування, зовнішня оболонка світу, а й ті, хто в ній живе, її населяє. Люди стали інакші: злі, агресивні, нечемні й грубі, але й серед таких залишились винятки, справжні скарби — ті, що ще пам’ятають про добро і залишають у своєму серці місце для чуйності та співчуття.
Уявити світ без таких людей просто неможливо: не було б їх — не було б миру, злагоди й порозуміння. А що ми є без цих загальнолюдських цінностей? Відповідь проста — ніщо. Адже життя без доброти — це не життя, а без чуйності і співпереживання — просто існування. Я впевнена, що кожен з нас зустрічав у своєму житті таких людей, які досі володіють цим прекрасним даром, умінням зберігати добро для себе і для своїх близьких. Згадайте цих людей: вони чесні, справжні, істинні, вони завжди підтримають і до підкажуть і не відмовлять у потрібний момент. Вміти робити добро — це справді скарб, дарований далеко не кожному, можливо, завдяки якому ми ще досі всі не познищували один одного, не завдали колосального морального й фізичного болю, не змусили страждати ціле людство. Тому немає сумнівів, що доброта — це основа життя, це те, що дозволяє нам, людям, нормально функціонувати й співіснувати.
Та що ж таке чуйність? Думаєте, що без неї можна обійтися? Ні, ні в якому разі, не в наш час. Чуйність — це здатність одного тонко відчувати духовний світ іншого, уміння ніжно і ласкаво ставитися до всіх, хто тебе оточує, прагнення бути постійно корисним і потрібним. Чуйні люди завжди готові запропонувати неоціненну підтримку, стати опорою і рушієм до нових дій, до перетворень і змін. Той, хто асоціюється зі словом «чуйний», здатен захистити від болю, страждань і мук, готовий відкритися і поділитися своїм теплом і щирістю. Такі люди є неперевершеними друзями, незамінними, вірними супутниками життя. Їхня присутність завжди супроводжується теплими, відвертими розмовами і тільки приємними емоціями, які важко підробити.
Отже, важко переоцінити значення і роль доброти та чуйності у людському житті. Ці два почуття — це два гаранти миру і порозуміння, це пласти, на яких тримається весь світ і ціле людство. Тож спробуймо разом не забувати про їхню важливість, спробуймо знову зробити їх актуальними і звичними у загальному вжитку. Нехай світ знає, що людські чуйність і доброта ще далекі від своєї смерті, а поки вони панують між нами, доки живемо і радіємо ми.
Объяснение: