Читач зустрічає Ассоль восьмимісячним малюком, що залишився без мами, в очікуванні батька-моряка під опікою доброго сусідського старого, він доглядав за дитиною 3 місяці. В кінці книги дівчині вже між 17-20. У цьому віці збувається її мрія, і вона зустрічає Грея.
Зовнішність дівчини змінюється:
5 років-добре нервове личко, що викликає посмішку на обличчі батька.
10-13 років-худенька, засмагла дівчина з темними густим волоссям, темними очима і лагідною посмішкою маленького рота. Зовнішність виразна і чиста, автор порівнює її з ластівкою в польоті.
17-20 років-дивовижна привабливість у всіх рисах: невисока, темно русява. Довгі вії спадають тінню на щоки, ніжні обриси обличчя змушують розглядати її будь-якого проходить повз.
Артур змінюється зовні в міру дорослішання. Спочатку це маленький юнга із зовнішністю і фігурою дівчини. Потім стає широким в кістки чоловіком з міцними м'язами. Жіночу блідість маленького графа замінив красиву засмагу. Підліткова безпечність пройшла, з'явилися влучні і точні рухи працьовитих рук. Впевнений у собі юнак зберіг графську поставу і зовнішність. У Грея цікава мова. Артур небагатослівний. Автор пише, що Грей говорить як морський струмінь, де сріблом переливаються і тремтять риби. Думки точні і короткі, як удари чайок по хвилях у пошуках здобичі.
1)Внешность Тёркина типично русская,не красавец,но красив душой,не велик и не мал,зато удал-герой. "Скажем откровенно: Красотою наделён Не был он отменной, Не высок, не то чтоб мал, Но герой – героем." Родом он из села в Смоленской области:" край родной смоленский твой,в родном селе". Василий-балагур и добряк "И глядит шутник великий,на людей со стороны",простой и обыкновенный:"Впрочем, парень хоть куда. Тёркин, добрый малый."Открытая душа и щёдрое сердце делают его душой солдатской семьи:"Тёркин сам уже хохочет,Сердцем щедрым наделён."А его игра на гармони ,в моменты отдыха,наполняет солдатские души спокойствие,ощущением семьи и дома:"Только взял боец трёхрядку,сразу видно – гармонист." Именно таким автор сделал образ Тёркина,так как это собирательный образ русского солдата."Просто парень сам собой он обыкновенный" -в это слово автор вложил смысл герой,среди тысячи других героев,неприметных внешне,ничем особенным не выделяющихся,но готовых отдать свою жизнь за Родину и защитить свой народ от врага.За внешностью шутника и рассказчика баек срывается мужественный,смелый боец,патриот,готовый отдать жизнь за Родину,за свой народ:".Бьётся насмерть парень бравый".Скромный парень,не бегает за славой и орденами,не гордится и не хвалится делами,а болеет за победу своего народа:
2)Рассказ о Василии начинается с середины пролога,от автора.Автор упоминает от герое: "Без тебя, Василий Тёркин, Вася Тёркин – мой герой, А всего иного пуще Не прожить наверняка - Без чего? Без правды сущей, Правды, прямо в душу бьющей, Да была б она погуще, Как бы ни была горька."
Затем,в 1-ой главе "На привале" начинается сам рассказ о Тёркине: "Тёркин – кто же он такой? Скажем откровенно: Просто парень сам собой Он обыкновенный."
3) Василий Иванович Теркин-один из ярчайших собирательных образов русского солдата в литературе ХХ века.У автора не было прототипа героя,Тёркин-рядовой солдат,из "первой роты,стрелкового полка.Фамилия Василия говорящая"Но едва ль уже мой Тёркин,жизнью тёртый человек".Образ русского солдата,народного героя,защитника страны,Твардовский воплотил в Тёркине лучшие качества миллионов солдат,воевавших и погибших за Родину. Василий -это воплощение человеческих ценностей,твёрдый в решениях,целеустремлённый в жизни,он проходит через смерть и горе с честью,веря в победу и вселяя надежду в своих товарищей: "В муках твёрд и в горе горд, Тёркин жив и весел, чёрт! "
Творчество Н. Заблоцкого многогранно. Это поэт – мыслитель. Его интересуют философские, вечные вопросы, среди которых особое место занимает тема человеческой красоты, как внутренней, так и внешней. Необычно стихотворение «О красоте человеческих лиц». Само название говорит нам, что оно написано в форме размышления на тему человеческой красоты. Заболоцкий - не единственный поэт-мыслитель, который осмысливает эту эстетическую категорию. Но решает поэт этот вопрос по-своему, оригинально. Центральный приём, используемый автором в стихотворении, – развёрнутая метафора. Автор говорит о том, что есть совсем разные лица. Он сравнивает живое с неживым. Стихотворение разбивается на две части. В первой части Заболоцкий выстраивает целую галерею различных лиц. Лица – всё равно, что архитектурные строения, дома. И как здания вызывают разные мысли, разные эмоции, принадлежат разным владельцам, так же различны и лица: «Есть лица, подобные пышным порталам, Где всюду великое чудится в малом…
Читач зустрічає Ассоль восьмимісячним малюком, що залишився без мами, в очікуванні батька-моряка під опікою доброго сусідського старого, він доглядав за дитиною 3 місяці. В кінці книги дівчині вже між 17-20. У цьому віці збувається її мрія, і вона зустрічає Грея.
Зовнішність дівчини змінюється:
5 років-добре нервове личко, що викликає посмішку на обличчі батька.
10-13 років-худенька, засмагла дівчина з темними густим волоссям, темними очима і лагідною посмішкою маленького рота. Зовнішність виразна і чиста, автор порівнює її з ластівкою в польоті.
17-20 років-дивовижна привабливість у всіх рисах: невисока, темно русява. Довгі вії спадають тінню на щоки, ніжні обриси обличчя змушують розглядати її будь-якого проходить повз.
Артур змінюється зовні в міру дорослішання. Спочатку це маленький юнга із зовнішністю і фігурою дівчини. Потім стає широким в кістки чоловіком з міцними м'язами. Жіночу блідість маленького графа замінив красиву засмагу. Підліткова безпечність пройшла, з'явилися влучні і точні рухи працьовитих рук. Впевнений у собі юнак зберіг графську поставу і зовнішність. У Грея цікава мова. Артур небагатослівний. Автор пише, що Грей говорить як морський струмінь, де сріблом переливаються і тремтять риби. Думки точні і короткі, як удари чайок по хвилях у пошуках здобичі.
Объяснение: