П’єса «Ляльковий дім» є одним з найкращих творів норвезького драматурга Генріка Ібсена. Цей твір здійняв у суспільстві неабиякий резонанс, адже він був одним із перших представників «нової драми». П’єса не підпорядковувалася вже давно звичним канонам драматичних творів, у ній з’явилися модерністські ознаки, що передбачали можливість декількох варіантів трактування змісту. У центрі твору — образ головної героїні, привітної та веселої жінки на ім’я Нора Хельмер. Усі події відбуваються в домі Хельмерів і розкривають певні грані подружнього життя героїв. Нора віддавала всю себе своєму чоловікові, йшла на самопожертви та вирішилась на обман для того, щоб зберегти його самоповагу та гідність, а Торвальд сприймав шлюб насамперед як можливість виглядати кращим у очах суспільства, його цілком влаштовували самообман та фальш. На мою думку, ми не маємо права звинувачувати Нору, адже вона прийняла рішення бути людиною, розібратися в собі та нарешті розірвати фальшиві стосунки, що стримували її все життя. Героїня сама розуміє, що вона була лише лялькою: спочатку в руках батька, потім — Торвальда. Але, незважаючи на це, ця тендітна жінка змогла врятувати чоловіка та винести сім’ю на своїх плечах. Нора — це унікальна жінка, адже вона змогла відважитись на пошуки власного я, відстояти свою гідність та заявити суспільству, що його правила є меншою мірою не досконалими.
Объяснение:
По горам две хмурых тучи...Автор необычайно описывает дождливую погоду. По ходу прочтения стиха возникает темная картина с блуждающими облаками, где-то далеко-далеко отсюда.
Стихотворение поэтично, слова в нем подчинены стихотворному ритму. В некоторых местах можно заметить инверсию выразить совсем не веселое настроение, которым стих пропитан "до ниточки". Так же можно увидеть и аллитерацию, например, в описании, как громко грянул гром.
Полонский показывает нам в своём необычном сюжете стихотворения шумные, гордые и неустанные тучи, так и грозящие громом, которые, в конце концов обомлели у ног горючей скалы.
Произведение оригинально украшено красивыми эпитетами, метафорами и множеством олицетворений. Здесь, знойным вечером, во влажных дебрях, громко гремят две хмурые тучи, резко смеётся эхо, жалобно и протяжно стонет скала, все явления природы - живые существа, герои сюжета Полонского.
Всё это делает картину, передаваемую нам автором яркой, выразительной, запоминающейся.
Якову Полонскому талантливо удалось передать нам свои чувства и мысли
Объяснение: