Жил старик в одном селе.
У старинушки три сына:
Старший умный был детина,
Средний сын и так и сяк,
Младший вовсе был дурак.
2) встреча с кобылицей
И увидел кобылицу.
Кобылица та была
Вся, как зимний снег, бела,
Грива в землю, золотая,
В мелки кольца завитая.
3) конек горбунок
Ростом только в три вершка,
На спине с двумя горбами
Да с аршинными ушами.
3) иван на службе у царя
При конюшне царской служит
И нисколько не потужит
Он о братьях, об отце
В государевом дворце.
4) Задания царя для Ивана
а)достать Жар_птицу
Не достанешь мне Жар-птицу
,
Ты поплатишься со мной:
б) наити Царь-девицу.
Царевна-дочь месяцу родная,
Да и солнышко ей брат.
6) вздумал царь жениться,
на той царице
7) Иванушка искупался в котлах и стал красавцем
Искупаться мне в котлах,
В молоке и в двух водах:
Как в одной воде студёной,
А в другой воде варёной,
Молоко, слышь, кипяток».
8) Иван стал царем
Признаём царя Ивана!
Царь царицу тут берёт,
Объяснение:
Серед багатьох всесвітньо відомих творів В.Шекспіра ледве не надзвичайною та популярною є трагедія “Ромео та Джульєтта”. Цей твір відноситься до раннього періоду доби Шекспіра. Саме тоді у його п’єсах з’явилися ніжні і водночас мужні люди, котрі готові боротися за своє особисте щастя. Вперше п’єса була поставлена в 1595 році, вона і сьогодні продовжує хвилювати нас, і сьогодні ми поринаємо в цю незабутню атмосферу кохання, страждання, ненависті та щастя. Тема, яку піднімає автор, – трагічно перерване кохання.
А що таке кохання? Кохання для героїв поеми – це рушійна сила їх вчинків. Воно стає головним і єдиним змістом їх життя. А вірність та відданість закоханих затверджує велику цінність цього почуття. “Мене перенесла сюди любов. Її не зупиняють стіни”. Але для нас кохання – це “вічна тема”, найбільше з чудес світу, якому неможливо дати яке – небудь пояснення. Це особливий стан душі людини, це світло, яке освітлює людську душу, це праця серця й розуму, котра додає сірим життєвим будням яскраве забарвлення, це певний сенс, пробуджуючий творчі сили й натхнення. Кохання було оспіване багатьма поетами в різні часи. Однією з найяскравіших та незвичайних сторінок є повість про “Ромео та Джульєтту”, яка допомагає нам збагнути світ, перебороти всі труднощі та злигодні, які зустрінуться нам на шляху та відчути найвеличнішу на землі насолоду, ім’я якій – кохання.
Події п’єси відбуваються в італійському місті Верона, хоча проблематика твору пов’язана із тогочасною англійською дійсністю. Згідно з давньою легендою, події описані Шекспіром, дійсно відбувалися на початку XVI століття в місті Верона. Але ми не можемо знати так це, чи ні, нам залишається тільки вірити великому драматургу. Між двома сім’ями протягом багатьох століть ведеться кривава ворожнеча. Монтеккі та Капулетті вважають один одного найзаклятішими ворогами, але причину спричинену ворожнечею, ніхто вже й не пам’ятає, а помиритися, як би безглуздо це не здавалося, сім’ї не можуть.
Ця страшна ворожнеча захвачує і молодих людей на вершині їх почуттів. Кохання Ромео і Джульєтти сильніше злиднів. Двоє молодих людей зустрічаються на балу, вони з першого погляду покохали один одного. Пізніше в садку Ромео і Джульєтта зізнаються у кохані і вірності один одному. Священик Лоренцо вінчає закоханих. Тібальт , зчинивши сварку з Ромео, вбиває товариша Ромео – Меркуціо, а потім вмирає сам. За це Ромео виганяють з Верони. Тим часом, граф Паріс сватається до Джульєтти, і батько наполягає на цьому весіллі. Джульєтта, щоб не порушити вірність Ромео і не вийти заміж за Паріса, випиває зілля і засинає, наче мертва. Батьки дівчини у величезному творі. Вони переносять дочку в склеп. Довідавшись про смерть коханої, Ромео приймає отруту. А Джульєтта , прокинувшись і побачивши мертвого Ромео, заколює себе ножем, тому що життя без коханого для неї неможливе. Побачивши, яким щирим, чистим, великим, вірним, але, на жаль, трагічним було кохання їх дітей, сім’ї миряться.
«Я пам’ятник їй в золоті поставлю.
Поки Вероною місто наше зветься,
Не буде в нім чудових статуй,
Чим найвірнішій з живих колись», –