Кохання – дійсно дивовижне почуття. Про нього так багато сказано і написано, але до тих пір, доки сам не закохаєшся, зрозуміти його неможливо. Кохання може здолати всі перешкоди на своєму шляху, якими б складними вони не були. Здавалося б, смерть перемогти неможливо, але завдяки коханню стає реальним навіть це.
Сьогодні у нашому житті можна часто почути, що кохання немає або що краще виходити заміж по розрахунку, ніж за кохану людину. Але я не можу з цим погодитися. Життя без любові, звичайно, можливе. Але яким воно буде? Сірим і монотонним. Нецікавим і беззмістовним. Коли люди кохають одне одного, вони однаково думають, однаково мріють, однаково бачать світ. Хтось із відомих сказав, що кохати – це не значить дивитися один на одного, це значить – дивитися в одному напрямі. Коли бачиш закоханих, здається, що вони розуміють один одного без слів. А ще я впевнена, що справжнє кохання вічне. Я знаю людей, які прожили разом все життя, і сьогодні, коли вони дивляться один на одного, в їхніх очах стільки тепла і ніжності, стільки любові, що дух перехоплює. Кохання сильніше за смерть! Саме воно до стільком воїнам повернутися додому з війни, саме присутність дорогої людини інколи повертає до життя, здавалося б, безнадійного хворого. Саме завдяки коханню, врешті-решт, народжуються діти.
Кажуть, що справжнє кохання дається раз у житті. І головне – не проґавити його, не пройти мимо. Недарма слово «кохання» є деякою мірою протиставленням до слова «смерть», адже кохання – це життя, рух уперед, коли хочеться вдосконалюватися, жити і дихати, коли здається, що ти не ходиш, а просто літаєш над землею, що в тебе виросли крила. Тож неможливо не погодитися з тим, що кохання сильніше за смерть.
Л.Н. Толстой представил два типа людей, которые не только внешне, но и характерами очень разные. жилин — смелый, оптимистичный, храбрый, а костылин — пессимист, труслив, не верит в себя, считает, что за него должны действовать другие. идея рассказа заключается в том, что такой человек как костылин выглядит жалко, его жизнь зависит от других людей и обстоятельств, а жилин — сам кузнец своего счастья. эта мысль подтверждается концовкой рассказа: жилин сбегает из плена не заплатив ни копейки, а костылина освобождают лишь через несколько месяцев за деньги и привозят "еле живого".
потомучто потому это потому ,что покакала..