Якість поезії Байрона просто фантастична, перед нею неможливо не схилятися. Якщо говорити про мене, то мені дуже подобається поезія Байрона, вона справляє на мене найсильніше враження, яке тільки можна собі уявити, вона зачіпає мене до глибин душі. Поетів-романтиків завжди існувало багато. Напрям романтизму виник вже давно, але до сьогоднішніх днів, до сучасності, ми можемо помічати, як багато поетів-романтиків існує. Набагато цікавіше читати романтичні міркування від людини, яка дійсно переживала сильні емоції, пов’язані з реальним життям, і певні життєві пригоди.. Джордж Байрон – це саме той випадок. Як я можу ставитися до поезії Байрона, крім як дуже добре? Безумовно, я ціную цю поезію. Мені вдалося прочитати відразу кілька літературних творів Байрона, і мені навіть важко відповісти, який же із них вразив мене сильніше. І я глибоко переконаний, що головна причина, чому ця творчість мене настільки вразила і справила на мене настільки сильне враження криється в тому, що її автор спирався на свій реальний життєвий досвід.
Объяснение:
Батьківщиною символізму вважається Франція, а до Росії цей літературний напрям прийшов наприкінці ХІХ століття. У процесі зміни художнього мислення у свідомості поетів того часу художні образи перетворювалися на символи, а матеріальні речі — на певні «знаки». Вважалося, що той, хто торкався цієї символіки, міг дійти до розуміння істинного буття та ідеальної краси, вирватися за межі земної реальності. На російських теренах європейський символізм з самого початку зазнав впливу філософського вчення В. Соловйова і набув неповторного національного характеру.
Біля витоків російського символізму стояла група московських митців на чолі з талановитим поетом В. Брюсовим. Серед петербурзьких літераторів найбільш визначними були Д. Мережковський, З. Гіппіус, Ф. Сологуб та деякі інші. Внесок перших російських символістів полягав не стільки у створенні нового напряму, скільки в передачі найтонших відтінків символізму. А ось нове покоління символістів, до яких відносилися О. Блок, А. Бєлий, В. Іванов та деякі інші не сконцентрували, а ще більше «розмили» поняття російського символізму і зробили його незвичайно багатогранним.
У творчості російських поетів символи пов’язувалися то з відображенням «тіней» царства небесного, то зі світом «неба». А найвидатніший російський поет-символіст О. Блок був впевнений, що світ може змінити ніщо інше, як краса і любов.
З часом символізм у російській поезії змінив такий напрям, як акмеїзм. Його засновником став М. Гумільов, який неодноразово підкреслював, що поезію потрібно відвернути від містичного символізму і якомога більше наблизити до реального життя. Навколо М. Гумільова поєдналося багато талановитих поетів, серед яких були М. Лозинський, М. Зінкевич, О. Мандельштам, А. Ахматова і С. Городецький. Вони виступали за звільнення російської поезії від символізму, а світ сприймали з усіма його фарбами, голосами і мелодіями. Ще одним напрямком поезії «срібної доби» був футуризм, яскравими представниками якого стали Б. Пастернак, М. Асєєв, В. Маяковський і В. Хлєбніков.
Незважаючи на розбіжності у поглядах представників різних напрямків модернізму першої чверті ХХ століття, російські поети зробили неоціненний внесок в розвиток поезії. У своїх творах вони відобразили важкий період суспільного та економічного розвитку тогочасного суспільства. Саме за період «срібної доби» на літературному небосхилі з’явилися надзвичайно талановиті поети, твори яких користуються великою популярністю й сьогодні.