Нащадок старовинного аристократичного роду Вільям Легран, переслідуваний невдачами і банкрутством, біжить з Нового Орлеана і оселяється на пустельному острівці Салівон поблизу атлантичного узбережжя зі своєю собакою — ньюфаундлендом і старим слугою Джупітером. Одного разу під час прогулянки було знайдено «золотого» жука, якого вони загорнули у шматок знайденого поблизу пергаменту. Прийшовши додому, Легран зовсім випадково виявляє на пергаменті зображення черепа, намальоване прихованими чорнилом, які проявилися від дії тепла — каміна в будинку Леграна. Розпитуючи про подробиці, Оповідач зауважує, що Легран сприймає цю знахідку як щасливе знамення. Слуга Джупітер був дуже схвильований поведінкою «масса Вілла», вважаючи, що золотий жук вкусив його в голову й хазяїн збожеволів. Та й дійсно, Легран поводився більше, ніж дивно: він бігав удень і вночі, шепочучи якісь слова, малюючи дивні знаки, лазив у гори. Через якийсь час Оповідач отримує від Леграна записку з проханням відвідати його з якоїсь важливої справи. Інтонація листа змушує Оповідача поквапитися, і він того ж дня опиняться у друга. Легран очікує його з нетерпінням і пропонує всім відразу відправитися в дорогу — на материк, у гори — в кінці експедиції вони зрозуміють, що він має на увазі. Мандрівники довго йшли, знайшли тюльпанове дерево. Джупітер заліз на нього, прибитий до суку череп і отримує вказівку пропустити золотого жука на шнурі крізь ліву очну ямку. Забивши кілочок туди, де опустився жук, Легран, скосивши траву, наказав копати під деревом. Через деякий час виявляється, що негр переплутав очниці і їхні зусилля виявилися марними. Легран переміряє все заново і вони відновлюють розкопки. Їх працю перериває відчайдушний гавкіт ньюфаундленда. Собака рветься в яму і знаходить два скелети. Через кілька секунд компаньйони виявляють скриню, в якій знаходиться справжній скарб — купи золота і дорогоцінного каміння. Подолавши насилу зворотний шлях, бачачи, що друг згорає від цікавості, Легран розповідає, що привело його до знахідки і розгадки шифру, який дозволив знайти скарби.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/zolotiy-zhuk-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
1.Произведения Зощенко актуальны и посей день, а пример можно взять сатирический рассказ Михаила Зощенко
«История болезни» повествует о больничных
порядках.
Михаил Зощенко создает в рассказе образ
плохой больницы. К сожалению, отголоски
всего того негатива, что описывает Михаил
Зощенко, можно запросто встретить и в
сегодняшней медицине.
В первую очередь героя рассказа задели
цинизм и черствость медперсонала в
больнице. Там так привыкли наблюдать
смерть, что считают ее обычным делом.
Поэтому при больных свободно строят
догадки, умрет такой-то или нет. Поступающих
«новеньких» встречает плакат о выдаче
трупов. Герою рассказа, и так еле живому, это
не придает оптимизма.
2.М.М. Зощенко - наследник и продолжатель традиций отечественной юмористики, истоки которой берут свое начало в прозе A.C. Пушкина и получают дальнейшее осмысление и развитие в произведениях Н.В. Гоголя, Ф.М. Достоевского, Л.H. Толстого, Н.С. Лескова, А.П. Чехова.
3.Создателей фильмов привлекает прежде всего остриё его сатирических произведений направлено против невежества, мещанского самолюбия, жестокости и других человеческих пороков.
Я сюда нечайно зашла простите
Объяснение: