костылин - один из героев рассказа л. н. толстого «кавказский пленник», офицер, попавший в плен к татарам. внешне это грузный, толстый и неповоротливый мужчина. также как и жилин он отправился в отпуск, а во время кавказской войны дороги были не безопасны. у костылина на этот случай имелось ружье, но и им он не смог быстро воспользоваться. по дороге он познакомился с жилиным, после чего решено было ехать вместе, но их настигли татары. когда жилин попросил костылина стрелять, тот испугался и сбежал. в результате, жилин оказался в плену, а костылина скоро тоже нагнали, так как лошадь под ним стала, а ружье осеклось.
в плену этот герой показал себя не с лучшей стороны. вместо того чтобы мобилизовать все свои силы и подумать, как выйти из сложившейся ситуации, он быстро сдался. по приказу татар он написал домой письмо с просьбой о выкупе в пять тысяч монет. жилин, в отличие от костылина, согласился написать такое письмо только c условием, что их накормят, дадут свежую одежду и снимут с них кандалы. при этом адрес на письме он указал неверный, чтобы не дошло. пока костылин ждал выкуп, жилин обдумывал план побега и делал подкоп под сараем. и даже во время побега костылин подвел товарища. по дороге он столько стонал, что ему ноги натерло, что жилин согласился нести его на себе. в результате, их заметил один татарин и оба были возвращены в аул.
костылин отчаялся и второй раз бежать не согласился. он решил покорно ждать, пока за него заплатят выкуп. жилин с дины сумел все-таки бежать и, несмотря на все трудности, дошел до родных полей. оказавшись на стороне, он рассказал казакам, которые спасли его, о своих приключениях и сказал, что останется служить на кавказе. через месяц пришел выкуп за костылина и его освободили, но бедняга был измученный и еле живой.
ответ: Ось твір, якщо щось не так то можете відкорегувати
Объяснение:
Недавно, я прочитала (прочитав) новелу Р. Акутагави «Павутинка». В ній розповідається про те, як Будда, шо сидів у саду побачив грішника. Цей грішник мав за що мучитись, так як він убив багатьох людей, крав і обманював. Але одного разу, цей грішник зробив добро. Коли він ішов лісом, то побачив на стежці павука і вже був готовий його роздавити, але потім зупинився і подумав «Але, його ж немає за що вбивати. Хай собі живе, всі ж хочуть жити». Цей вчинок, як я вважаю був благородний, і хороший. Тому, Будда вирішив витягти того грішника із пекла і подав йому ниточку. Тонісіньку ниточку, я якщо бути точніше, то це була павутинка. Біла, срібляста та блискуча павутинка. Коли грішник побачив ту павутинку, то він міцно вхорився за неї і почав повзти вгору. Він повз і повз, доки не зупинився, адже дуже стомився. Герой був дуже високо над тим пекельним озером, але до раю теж іще не добрався. Йому лишилось зовсім трішки. Але, побачивши що там, внизу вгору повзуть ще сотні грішників, які теж хочуть вибратись, Кандата, так звали головного героя, гукнув «Стійте! Це моя павутинка! Злізьте з неї, тому що вона порветься і я не зможу звідси вибратись!». Після цих слів, павутинка розірвалась прямо над головою Кандати і всі тисячі грішників знову впали в озеро.
Будда, котрий хотів йому до дуже розчарувався, тому що хотів віддячити йому добром за добро, але зрозумів що Кандата який був, то такий і залишився.
Такий вчинок прекрасно показує, шо людина не може змінитися і стати доброю тільки з одного вчинку. Щоб бути добрим і щоб змінити свій характер і свій погляд на навколишній світ плтрібно багато досвіду. Адже змінитися дуже важко, але для когось зміна характеру і дій може бути нням.
Мені дуже сподобалась ця новела, вона дуже гарно описує навколишній світ, людей та їх вчинки.