На мій погляд, не існує жодної юної дівчини яка б не мріяла зустріти своє єдине та справжнє кохання. Є безліч цікавих та романтичних книг про світле почуття любові. Найбільш яскравою книгою про романтичне кохання являється повість Олександра Гріна "Пурпурові вітрила".
В першому класі, як тільки я навчилася читати - я записалася в шкільну бібліотеку. Перша книга, яку я захотіла прочитати виявилася саме "Пурпурові вітрила" Олександра Гріна. Звичайно, в першому класі я не змогла зрозуміти цю повість, я читала і нічого не розуміла. Але потім, коли я трохи підросла і почала читати дуже багато книг, то мене дуже вразила ця книга. Одного разу на літніх канікулах, я відкрила книгу, сівши на лавку під яскравим пекучим сонцем, і не помітила, коли перегорнула останню сторінку. Вона мене настільки захопила, що я навіть не помітила, як промайнув час.
Перед моїми очима яскраво вимальовувалось і дитинство, і юність головних героїв Ассоль і Артура Грея, їх мрії, їх перша зустріч та романтичний корабель з пурпуровими вітрилами. Герої повісті росли і виховувалися в різних по статкам сім'ях. Але їх об'єднували загальні риси: уміння мріяти і романтизм. Грея виховали справжнім чоловіком, який уміє цінити прекрасне та поважати жінок. Цей хоробрий юнак незважаючи на те що виріс в забезпеченій сім’ї не цурався будь-якої роботи, та завжди захищав несправедливо скривджених. Він покинув рідний дім для того щоб стати справжнім моряком. Капітан корабля, де Грей служив юнгою побачив та оцінив впертий характер хлопчини та його бажання досягати поставлених цілей. Юнга за чотири роки служби на флоті став справжнім капітаном, який вмів керувати не лише кораблем але й командою судна.
Асоль виховувалась лише батьком, так як її мати померла ще коли дівчинка була зовсім маленькою. Батько, для того щоб заробити на життя, виготовляв іграшкові моделі кораблів, і Асоль допомагала йому їх продавати. Одного разу місцевий збирач легенд передбачив, що вона зустріне і закохається в справжнього принца, який приїде за нею на судні з пурпуровими вітрилами. Маленька дівчинка запам’ятала та повірила в цю красиву казку. Гарна, розумна та працелюбна дівчина з раннього дитинства мріяла, що зустріне свого єдиного, який покохає її на все життя і буде цінити її такою якою вона є – без посагу і лише зі щирим серцем.
Дівчинка фантазувала про те, що в майбутньому чекає справжнє кохання, незважаючи на те що над нею насміхалися оточуючі за її бурхливі фантазії та називали її божевільною. Саме тому, що її мрія була відома багатьом, майбутній обранець зміг дізнатися про бажання дівчини та реалізувати їх. Зустрівши Асоль сплячою на лісовій галявині він залишив їй обручку як запоруку їх майбутньої зустрічі. Асоль була юною п’ятнадцятирічною дівчинкою, але Артур Грей зміг розгледіти в ній справжню жінку, яка стане його коханою дружиною на все життя. Він не пошкодував ні коштів, ні часу для здійснення мрії коханої дівчини, прикрасивши свою шхуну «Секрет» пурпуровими вітрилами. Таким чином він зумів знайти та завоювати своє кохання.
У своєму творі автор підтверджує, що будь-яке, навіть сама неймовірне бажання може збутися. Головне не лякатися мріяти і ділитися своїми думками з близькими людьми. Потрібно завжди вірити, що десь у світі може відшукатися той єдиний, який зможе реалізувати твою фантастичну мрію. Можливо, не всі оточуючі зрозуміють тебе, і навіть жартуватимуть над тобою, але завжди буде перемагати доброта і любов. Ця яскрава повість про віру в красу та справжнє кохання, яке не зупиняють ніякі
Повесть м. в. гоголя переносит читателя в те далекие времена, когда народ вел беспрерывную борьбу за свою независимость, за счастье, за право жить свободно, воспитывать детей, выращивать хлеб. но все мужчины считали, что именно они должны принести мир и радость в свои дома, а потому с детства приучали сыновей, судьба которых - оборонять, защищать свою землю от врагов. только сила может стать настоящим воином, и потому решил он, что повезет остапа и андрея туда, где герои, которые бьют ляхов, защищают слабого, где дорожат свободой. когда наблюдал старый казак за своими сыновьями в запорожской сечи, то особенно пристально присматривался тарас к остапу, старшему сыну. «остапу, казалось, на роду был написан большой путь и трудное - вершить ратные дела…» так, остап намеренно измерял свои силы, чтобы потом попасть к врагам. «стойкостью дышало его тело рыцарское, его качества уже приобрели широкую силу льва». и казаки ощущали, что остап не только храбрый, мужественный воин, а и настоящий казак. узнали уманчане, что шалашного атамана их нет среди живых, и единодушно решили: лучше остапа бульбы не найти в шалаше. остап видел, как хорунжий налетел на бородатого, как ударил его саблей и отсек голову казаку. бросился остап, будто ястреб, но его окружили и сразу набросил ему на шею бечевку. смелый, решительный остап знал, что только сила духа, мужество его преодолеть ляхов. но силы были неравные. сколько товарищей погибло говорит остап отцу, когда тот подверг наказанию предателя - сына своего андрея: «…стонут казаки, не хотят умирать, не посмотрев тебе в глаза: хотят, чтобы посмотрел ты перед смертным часом! » это был последний разговор отца с сыном. не успел он выехать из леса - между деревьев появились всадники с саблями и копьями. на остапа вдруг наскочило шестеро, но не в добрый час. с одного полетела голова, второй перевернулся, отступив. третьего достал остап копьем… видит тарас, как бьется его сын, и сам безумно отбивается, а сам все смотрит вперед на остапа. видит, что почти вовсю бьются с сыном. но уже один из ляхов набросил на шею остапу аркан, захватили остапа… всех, кого взяли ляхи в плен, должны были быть казнены. на площади должна была состояться страшная казнь, и вот появились смертники. среди них шел остап. на лобном месте остапу первому пришлось выпить эту трудную чашу. каким мы его видим? это мужественный человек, такая молодой, чтобы принять смерть, «…пусть никто не услышит от нас лишнего слова, пусть нечестивые не увидят, как мучится христианин! » - услышал молодой казак. остап, будто великан, износил все издевательства. ни одного вопля или стона не слышно от него. но уже и его силы покинули, «провел он глазами вокруг себя, все неизвестные, чужие лица! хотя бы кто-нибудь из близких присутствовал при его смерти… и воскликнул в душевной немощи: «отец! где ты? ты слышишь? ». услышал в ответ: «» умер казак, но не покорился врагу. имя его навсегда соединилось с такими качествами, как мужество, сила духа, непримиримость и пылкая любовь к своей земле.
Он у истинного учителя за деньги прикарманил его бумаги, рекомендации и даже свидетельство о рождении. В доме Троекурова никто не знал как выглядит учитель – француз, и все пошло очень хорошо. Кроме воспитания Саши, Дубровский занимался музыкой с Машей. Молодой девушке очень понравилась история с медведем, и она даже не заметила, как влюбилась в Дубровского. Дубровский тоже питал такие же чувства к Марье Кирилловне. Однажды Дубровский назначил Маше встречу в саду. Там он объяснился ей в своих чувствах, раскрыл свое настоящее имя и сказал, что вынужден ее оставить. Причина, по которой Дубровский был вынужден покинуть Машу, заключалась в том, что он ограбил в доме Троекурова одного из своих главных врагов, который рассказал обо всем Кирилле Петровичу Троекурову. Уходя, Дубровский сказал Маше, что если что-нибудь случится, он придет к ней на И случилось: Троекуров нашел Маше мужа – старого князя Верейского. Маша не хотела замужества, и в этот же день Дубровский прислал ей письмо. Они встретились на том же самом месте, где и расстались. Дубровский был в курсе дела, и они наперекор всему решили пожениться. Влюбленные договорились, что если что-то случится, пусть Маша положит кольцо в дупло старого дуба.И этот момент наступил. Находясь под домашним арестом, через своего брата Сашу Маша послала Дубровскому сигнал о Из дупла кольцо забрал мальчик, один из людей Дубровского. С этим мальчиком произошел некоторый конфуз, и он попался Троекурову. Правда, спустя некоторое время его отпустили. Настало время свадьбы Маши с князем Верейским, но Дубровский не появлялся. Вот уже был произведен обряд бракосочетания. И что? За Машей никто не приехал. Маша вместе с новоиспеченным мужем села в карету, и вдруг на них напали люди Дубровского. Дубровский предлагал Маше свободу, но Маша повела себя странным образом. Она отказала ему, сказав, что он опоздал и она уже жена князя Верейского. Хотя Маша очень любила Дубровского, она была человеком верующим – и как Богом велено, пусть так и будет. В общем, Маша осталась с князем, а Дубровский спустя время скрылся за границу. Стало тише, но кто знает, что бы было, если бы Дубровский не опоздал…Но все. Поздно.
На мій погляд, не існує жодної юної дівчини яка б не мріяла зустріти своє єдине та справжнє кохання. Є безліч цікавих та романтичних книг про світле почуття любові. Найбільш яскравою книгою про романтичне кохання являється повість Олександра Гріна "Пурпурові вітрила".
В першому класі, як тільки я навчилася читати - я записалася в шкільну бібліотеку. Перша книга, яку я захотіла прочитати виявилася саме "Пурпурові вітрила" Олександра Гріна. Звичайно, в першому класі я не змогла зрозуміти цю повість, я читала і нічого не розуміла. Але потім, коли я трохи підросла і почала читати дуже багато книг, то мене дуже вразила ця книга. Одного разу на літніх канікулах, я відкрила книгу, сівши на лавку під яскравим пекучим сонцем, і не помітила, коли перегорнула останню сторінку. Вона мене настільки захопила, що я навіть не помітила, як промайнув час.
Перед моїми очима яскраво вимальовувалось і дитинство, і юність головних героїв Ассоль і Артура Грея, їх мрії, їх перша зустріч та романтичний корабель з пурпуровими вітрилами. Герої повісті росли і виховувалися в різних по статкам сім'ях. Але їх об'єднували загальні риси: уміння мріяти і романтизм. Грея виховали справжнім чоловіком, який уміє цінити прекрасне та поважати жінок. Цей хоробрий юнак незважаючи на те що виріс в забезпеченій сім’ї не цурався будь-якої роботи, та завжди захищав несправедливо скривджених. Він покинув рідний дім для того щоб стати справжнім моряком. Капітан корабля, де Грей служив юнгою побачив та оцінив впертий характер хлопчини та його бажання досягати поставлених цілей. Юнга за чотири роки служби на флоті став справжнім капітаном, який вмів керувати не лише кораблем але й командою судна.
Асоль виховувалась лише батьком, так як її мати померла ще коли дівчинка була зовсім маленькою. Батько, для того щоб заробити на життя, виготовляв іграшкові моделі кораблів, і Асоль допомагала йому їх продавати. Одного разу місцевий збирач легенд передбачив, що вона зустріне і закохається в справжнього принца, який приїде за нею на судні з пурпуровими вітрилами. Маленька дівчинка запам’ятала та повірила в цю красиву казку. Гарна, розумна та працелюбна дівчина з раннього дитинства мріяла, що зустріне свого єдиного, який покохає її на все життя і буде цінити її такою якою вона є – без посагу і лише зі щирим серцем.
Дівчинка фантазувала про те, що в майбутньому чекає справжнє кохання, незважаючи на те що над нею насміхалися оточуючі за її бурхливі фантазії та називали її божевільною. Саме тому, що її мрія була відома багатьом, майбутній обранець зміг дізнатися про бажання дівчини та реалізувати їх. Зустрівши Асоль сплячою на лісовій галявині він залишив їй обручку як запоруку їх майбутньої зустрічі. Асоль була юною п’ятнадцятирічною дівчинкою, але Артур Грей зміг розгледіти в ній справжню жінку, яка стане його коханою дружиною на все життя. Він не пошкодував ні коштів, ні часу для здійснення мрії коханої дівчини, прикрасивши свою шхуну «Секрет» пурпуровими вітрилами. Таким чином він зумів знайти та завоювати своє кохання.
У своєму творі автор підтверджує, що будь-яке, навіть сама неймовірне бажання може збутися. Головне не лякатися мріяти і ділитися своїми думками з близькими людьми. Потрібно завжди вірити, що десь у світі може відшукатися той єдиний, який зможе реалізувати твою фантастичну мрію. Можливо, не всі оточуючі зрозуміють тебе, і навіть жартуватимуть над тобою, але завжди буде перемагати доброта і любов. Ця яскрава повість про віру в красу та справжнє кохання, яке не зупиняють ніякі
Объяснение: