В стихотворениях разных поэтов о родной стороне преобладает задумчивость и задушевность, то любовное вспоминание мелочей быта и природных состояний, что ассоциируются у них с родной стороной. Стихи о родине получаются, как правило, очень напевными и размеренными.
Поэты-эмигранты говорят о том, что очень скучают по России, что память о ней лежит в самой глубине их сердца. Им трудно без России, потому что нигде на чужбине нет таких просторов, таких милых сердцу уголков, нигде их не принимают как своих. На родине они оставили частичку своей души и теперь вспоминают о русской природе, обычаях, обо всё старом укладе жизни.
Аналіз вірша “Ніч.., а човен – як срібний птах!..” Плужник
” Ніч.., а човен – як срібний птах!.. ” аналіз вірша Євгена Плужника – тема, ідея, художні засоби, жанр та інші питання розкриті в цій статті.
“Ніч.., а човен – як срібний птах!..” аналіз вірша Жанр: класична любовна елегія Збірка: “Рівновага” Тема: човен-як символ піднесеної душі ліричного героя, його романтичної мрійливості і закоханості в навколишній світ Ідея: показ глибини і незбагненності світу
Художні засоби “Ніч.., а човен – як срібний птах!..”:
Звертання: Не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий
ненадійний човне! Апогея: І над нами, й під нами горять світи. І внизу, і в горі глибини Епітети: срібний птах, ненадійний човне Порівняння: човне-як срібний птах
Мариністично-символічна поетична мініатюра. Композиційно складається с 2 строф.
Вірш, що ввійшов до збірки “Рівновага” – “Ніч.., а човен – як срібний птах!..” – це мариністично-символічна поетична мініатюра, сповнена неоромантичного світовідчування. Вона нагадує симфонію, у якій почуття ліричного героя й морські краєвиди зливаються в один візерунок, характеризують макрокосмос і мікрокосмос душі ліричного героя, його бунтівливу
вдачу. Водночас морська стихія є втіленням вічності, що підносить душу людини до космічних вершин, до абсолюту світла. Ніч… а човен – як срібний птах!.. (Що слова, коли серце повне!) … Не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий ненадійний човне! І над нами, й під нами горять світи… І внизу, і вгорі глибини… О, який же прекрасний ти, Світе єдиний!
Объяснение:
ВЕРХОМ НА ЯДРЕ. ПРИКЛЮЧЕНИЯ БАРОНА МЮНХАУЗЕНА. Р. Э. РАСПЕ
Впрочем, во время войны мне довелось ездить верхом не только на конях, но и на пушечных ядрах.
Произошло это так.
Мы осаждали какой-то турецкий город, и понадобилось нашему командиру узнать, много ли в том городе пушек.
Но во всей нашей армии не нашлось храбреца, который согласился бы незаметно пробраться в неприятельский лагерь.
Храбрее всех, конечно, оказался я.
Я стал рядом с огромнейшей пушкой, которая палила по турецкому городу, и, когда из пушки вылетело ядро, я вскочил на него верхом и лихо понёсся вперёд. Все в один голос воскликнули:
— Браво, браво, барон Мюнхаузен!
Мюнхаузен верхом на ядре. Иллюстрация Оскара Херфурта
МЮНХАУЗЕН ВЕРХОМ НА ЯДРЕ. ИЛЛЮСТРАЦИЯ ОСКАРА ХЕРФУРТА
Сперва я летел с удовольствием, но, когда вдали показался неприятельский город, меня охватили тревожные мысли.
«Гм! — сказал я себе. — Влететь-то ты влетишь, но удастся ли тебе оттуда выбраться? Враги не станут церемониться с тобою, они схватят тебя, как шпиона, и повесят на ближайшей виселице. Нет, милый Мюнхаузен, надо тебе возвращаться, покуда не поздно!»
В эту минуту мимо меня пролетало встречное ядро, пущенное турками в наш лагерь.
Недолго думая, я пересел на него и как ни в чём не бывало помчался обратно.
Конечно, во время полёта я тщательно пересчитал все турецкие пушки и привёз своему командиру самые точные сведения об артиллерии врага.
Объяснение: