Духовність - це стан душі, поведінка кожного з нас у надзвичайних життєвих обставинах, це наші думки, мова, вчинки, внутрішні властивості людини. Духовність - надзвичайно багатогранний і складний феномен. За словниковим тлумаченням, духовність - це духовна, інтелектуальна природа, внутрішня моральна сутність людини. Сучасна гуманітарна наука говорить про духовність як про видову якість людини, про те, що саме духовність робить людину людиною. Духовність – це внутрішній світ людини, її зв’язок з Богом.
Объяснение:
Хаос і розруха створюють ґрунт для захоплення влади певними групами тиранії або позбавленими здорового глузду та культури керівниками. Сила без знань призводить до ще більшої тиранії. У такій обстановці поширюватимуться прислужництво, невігластво. А за жорстокості — страх, аморальність. Не до і закони, поки люди самі не усвідомлять необхідності їхнього виконання.
Життя в атмосфері обману, страху, за інших негативних чинників спричиняє загальне ослаблення людського організму, погану спадковість. І для подолання цього явища потрібна висока моральна відповідальність, не кажучи вже про складнощі тонкого проникнення в генні структури.
За своє нетривале життя, яке тривало всього 27 років, Богдан-Ігор Антонич зміг вписати своє ім’я в історію української літератури. Народився він на території тодішньої Австро-Угорщини в сім’ї греко-католицького священика, але пізніше сім’я переїхала у Львів, де майбутній поет навчався і багато спілкувався з україномовною інтелігенцією. Саме завдяки цьому він і почав творити українською мовою.
Втім, поетичне зародження автора не можна назвати легким і простим. Його першою і рідною мовою була польська, тому твори українською мовою
йому давалися з досить великими труднощами. При їх аналізі добре помітно далеко не ідеальне володіння автором українською мовою, а також недоліки в тематиці. Такі труднощі спочатку роблять його подальший зліт у галузі поезії ще більш дивним – уже незабаром автор почав видавати дійсно гарні вірші. Першим надрукованим його твором стала збірка “Привітання життя”, у ній автор прагнув піднести новий стиль написання віршів, в деяких випадках це виходило, а в деяких ні.
Його спроба зробити поезію пісенною і мелодійною пізніше їм самим була визнана неефективною. Деякі особливості романтизму і тяги до душевного
ідеалу також притаманні цій збірці.
Констатувати формування остаточного, оформленого і гарного стилю можна по другій збірці автора під назвою “Три перстні”. Великої уваги в творах збірки приділено описами природи, які були запозичені автором зі спогадів про його юність. Водночас помітна і частка саморефлексії поета. Він дещо шкодує про своє покликання, поетичне мистецтво позначає як прокляття, що відрізало його самого від природи і власної юності. Для збірки характерні два види творів: більш великі за обсягом розповіді-елегії і менші мініатюри.
Обидва ці види творів наділені своїми цікавими особливостями і захоплюють під час прочитання.
Для третьої і останньої збірки Богдана-Ігоря Антонича “Книга лева” характерно навіть більш глибоке ставлення до природи. У ній автор не тільки захоплюється красою навколишньої природи, а й поетичними образами пояснює возз’єднання між природою, людським розумом і духом. У деяких творах збірки автор настільки захоплюється порівнюванням людини і рослинності, що людина у нього просто втрачає власну індивідуальність і зливається з природою воєдино.
Серед українських поетів було досить багато цікавих діячів. На перших порах існування СРСР творча спадщина автора ніде не з’являлася і було забороненою. Лише пізніше з ним змогли ознайомитися любителі української літератури.
Не можна сказати, що Богдан-Ігор Антонич є популярним поетом сьогодні, але його творчість справді заслуговує ретельної уваги і вивчення.