Ось що в мене вийшло.
1. Маленький принц боровся з баобабами, вириваючи їх.
Ось текст з казки:
Є таке правило, - казав мені згодом Маленький принц - переодягнувся сам уранці - ретельно прибери і свою планету ... Треба виривати баобаби одразу ж, як тільки побачиш, що це не троянди, тому що молоді пагони троянд і баобабів майже однакові ... Це дуже нудна робота, але і дуже приємна.
2. Квітка - троянда, яку виростив Маленький принц, була ніжною і водночас примхливою і уразливою. Вона ображалась і хотіла багато уваги до себе.
Объяснение:
Я люблю читати повісті про шкільне життя, а книга Марини Аромштам «Коли відпочивають янголи» одна з таких. Це твір не лише про школу, але й про взаємини дітей з однокласниками, учителями, батьками та іншими дорослими, про вірність, надії, взаємодо
Оповідає історію дівчинка Аліна — головна героїня твору. У книзі також є щоденникові записи вчительки Маргарити Семенівни — Марсем, як називають її учні. Тобто з одного боку авторка подає події очима дитини, а з іншого — з точки зору дорослої людини.
Ми дізнаємося про зовсім не дитячі проблеми учнів класу, що супроводжують їх в період дорослішання: сімейні драми, перше кохання, конфлікти батьків і дітей, пошуки шляху в житті.
Однією з головних у творі є дуже гостра для сучасного суспільства проблема батьків та дітей, відповідальності дорослих за долю малечі. Так, наприклад, багато учнів із класу Марсем зростають без матері або батька, та й сама вчителька зізнається у своєму щоденнику, як колись вона боляче переживала розлучення власних батьків. Аліна має люблячих маму та дідуся, але постійно думає про тата, якого ніколи не бачила, бо йому не цікава доля доньки. «Все могло скластися інакше, якби в мене був тато», — міркує вона
Аліна — творча особистість, яка любить мріяти, фантазувати. На жаль, це не завжди позитивно сприймає її мати, але натомість дідусь завжди підтримує онуку. Наталка переживає розлучення батьків, намагаючись різними витівками привернути до себе увагу. У Петрика мама тяжко хворіє, тому він майже не бачить її. Зі щоденника Марсем ми довідуємося, що Олексій Кравчик, якого ненавидять батьки всіх дітей класу, колись був усиновлений, бо рідні покинули його напризволяще.
У повісті порушені й проблеми дружби, першого кохання, вірності. Аліна закохана в Єгора, це перше серйозне почуття. Зовсім не ідеальний хлопчик видається їй найкращим. Натомість вона не помічає відданої дружби Петрика, який не перестає дружити з нею навіть після того, як дівчинка не обирає не його. Допомагає дітям у подоланні та вирішенні проблем Марсем — трохи дивакувата, на думку інших дорослих, учителька, яка намагається дати дітям той «внутрішній стрижень», про який говорить дідусь Аліни. Вона перебуває у стані постійного пізнання дитячої психології, шукає різних шляхів для того, аби виховати учнів порядними, відповідальними людьми. Інколи впадає у відчай, але не перестає шукати відповіді на запитання, які ставить шкільне життя, любить своїх вихованців, не зважаючи ні на що. Після прикрої історії з магнітами Марсем розповіла дітям, що у кожного є свій янгол. Він захищає нас. І коли людина робить якийсь добрий вчинок, янгол відлітає на до ншим. А коли ти робиш щось погане, янголу доводиться перебувати поруч, а не рятувати життя людей. Ця притча змусила дітей замислитися над тим, що не слід чинити зла, аби янголи могли до комусь або ж просто відпочити. А ще над тим, що слід уміти відповідати за свої недобрі вчинки, виправляти їх, учитися самостійно розв’язувати важкі життєві задачі
Ця книга для дітей, але я вважаю, що і дорослим потрібно обов’язково ознайомитися з нею. Сподіваюся, що, коли ви прочитаєте повість, і ваші янголи будуть відлітати на до частіше!
Объяснение:
Чацкий принебрижительно относится к Молчалину, он видит за ним не самостоятельного человека - независимую личность, а посредственного человека, страющегося всем угодить. Он призерает героя и не может поверить в то, что он заинтересовать Софью:"Шалит, она его не любит," - делает выводы герой. Для Чацкого Молчалин бесхребетный человечишка, переписывающий стихи да кланящийся всем в ноги. Презирает его льстивость и насмехается над привычкой молчать:"ведь нынче любят бессловестных"