Родился Михаил Ломоносов 8 (19) ноября 1711 года в селе Мишанинская (Архангельская губерния, сейчас — село Ломоносово) в зажиточной семье. С ранних лет он любил выходить с отцом в море. Эти плавания оказали влияние на формирование представлений юного Ломоносова о красоте природы, закалили его характер.
Грамоте и чтению Ломоносову удалось обучиться еще в детстве. В возрасте 14-ти лет Михаил уже умел грамотно писать. Узнав, что отец хочет его женить, в 19 лет решает бежать в Москву.
Учеба и трудовая деятельность
Движимый стремлением к знаниям, он пешком приходит в Москву (1731 г.), где поступает в Славяно-греко-латинскую академию. Там жизнь Ломоносова очень трудна и бедна. Однако благодаря упорству ему удается за 5 лет пройти весь курс 12 летнего обучения.числе лучших студентов в 1736 году отправляется учиться в Германию, где изучает технические и естественные науки, а также иностранные языки и литературу. Начал собирать свою библиотеку, в которую вошли как античные авторы, так и современники.
Для тех времен биография Михаила Ломоносова была весьма насыщенной. Он изучает множество наук, ставит опыты, выступает с лекциями. Даже при такой занятости у него остается время на сочинения стихотворений
Объяснение:
Вот так
Образ Юшки. Главный герой рассказа — Юшка. Добрый и сердечный Юшка обладает редким даром любви. Эта любовь истинно святая и чистая: «Он склонялся к земле и целовал цветы, стараясь не дышать на них, чтоб они не испортились от его дыхания, он гладил кору на деревьях и подымал с тропинки бабочек и жуков, которые пали замертво, и долго всматривался в их лица, чувствуя себя без них осиротевшим». Погружаясь в мир природы, вдыхая аромат лесов и трав, он отдыхает душой и даже перестает чувствовать свой недуг (бедный Юшка страдает от чахотки). Искренне любит он и людей, в особенности же одну сиротку, которую вырастил, выучил в Москве, отказывая себе во всем: он никогда не пил чаю, не ел сахара, «чтоб она ела его». Каждый год ездит он проведывать девушку, привозит денег на весь год, чтобы она могла жить и учиться. Он любит её больше всего на свете, и она, наверное, единственная из всех людей, отвечает ему «всем теплом и светом своего сердца». Достоевский писал: «Человек есть тайна». Юшка же в своей «нагой» простоте кажется людям откровенно понятным. Но его непохожесть на всех раздражает не только взрослых, но и детей, а также влечёт к нему человека «со слепым сердцем». Всю жизнь несчастного Юшку все бьют, оскорбляют и обижают.
Объяснение:
Книжкове море - безкрає. Тому треба намагатися читати книги різної тематики,жанрів,читати якомога більше. Так ви зможете дати відповіді на свої численні »чому?», зрозуміти свої нахили та здібності,швидко адаптуватися у нинішньому складному соціальному середовищі.
Книга, з якою ви знайомилися самостійно й презентацію якої готували – не проста. Саме її авторові, російському письменникові,В.Короленку, належить така крилата фраза: «Людина створена для щастя, як птах для польоту». У чому ж воно,те щастя людське, яке воно і де його знайти? Над цим питанням ми замислювалися разом із письменником і деякі відповіді отримаємо в процесі презентації своїх досліджень.
IV . Актуалізація опорних знань
Експрес - опитування про читацькі уподобання учнів , про прочитані ними за останній час книги
V. Презентація пошуково-дослідницького творчого міні-проекту
1.Заочна екскурсія до Полтавського будинку-музею В.Короленка(з відео презентацією)
У Полтаві на тихій вуличці стоїть маленький будиночок, що потопає у буйній зелені старого саду. Усі полтавці добре знають цей будинок і називають «домом Короленка». Саме тут 1920 року оселився із сім’єю відомий російський письменник В.Короленко. Полтавська земля стала його останнім притулком. Він похований тут-таки, у садку. На могилі завжди живі квіти.
Народився В.Г.Короленко 15 липня 1853 року в Житомирі, у сім’ї повітового судді. Його батько Галактіон Панасович Короленко і мати Евеліна Йосипівна Скуревич відзначалися чесністю,добротою,шанобливим ставленням до людей. Їхні діти завжди відчували любов,турботу,»захист та оборону таких рідних і сильних людей». Саме батьки виховували в дітях милосердя,співчуття до знедолених і вбогих, негативне ставлення до жорстоких людей.
Хлопчик ріс допитливим і кмітливим. Його дитяча пам’ять увібрала численні казки,бувальщини,розповіді про минуле…У дитячій свідомості Короленка фіксувалися і суворі враження довколишньої дійсності.
Вступивши до Житомирської гімназії ,він уперше зустрівся з «жорстоким і безправним режимом»,який панував тоді у навчальних закладах. Ще більшу несправедливість побачив юнак,коли після смерті батька сім’ї довелося боротися з нестатками
У серці Володі росли прагнення справедливості,бажання до бідним і знедоленим. Про них він і розповів пізніше у своїх творах.
Короленко був не просто письменником. Він був людиною надзвичайно сміливою,мужньою.
3.Повідомлення «Короленко й Україна»
Майже 30 років Короленко прожив далеко від України,та завжди пам’ятав про цю землю. Письменника вабила «виразна,сильна,багата» українська мова, він любив,знав,цінував народну творчість. Любив Шевченкові поезії.
Переїзд до Полтави зблизив Короленка з видатними діячами української культури - Панасом Мирним,Михайлом Коцюбинським,Іваном Тобілевичем. Поміж творів,у яких звучить українська тематика - «Історія мого сучасника», «Діти підземелля», «Ліс шумить», «Без язика», «Сліпий музикант», «Епізоди з життя шукача».
над текстом художнього твору
Складіть сюжетний ланцюжок за повістю В.Короленка «Сліпий музикант»
Очікувана відповідь
На південному заході України в сім’ї багатих сільських поміщиків Попельських народжується сліпий хлопчик. Батько Петра - людина добродушна, але досить байдужа до всього,окрім господарства. Дядько ж,Максим Яценко, відрізняється характером борця. У битві з австрійцями Максим втратив ногу, отримав безліч поранень і був змушений повернутися додому. Дядько вирішує зайнятися вихованням Петруся. Йому доводиться боротися зі сліпою материнською любов’ю.
Настає весна. Дитина стривожена шумом природи,що пробуджується. Дорослі не помічають хвилювання хлопчика,який не справляється із великою кількістю вражень. Петрусь втрачає свідомість. Після цього випадку мати і дядько Максим намагаються допомагати хлопчикові осмислювати звуки і відчуття.
Петрусь любить слухати гру конюха Йохима на дудці. Свій чудовий інструмент той зробив сам. Нещасна любов налаштовує Йохима на сумні мелодії. Він грає кожен вечір. І одного разу до нього на стайню приходить сліпий панич. Петрусь вчиться грі на дудці. Мати,охоплена ревнощами, виписує з міста фортепіано. Але коли вона починає грати, то ця музика здається хлопчику грубою і галасливою. Такої ж думки і Йохим. Тоді Анна Михайлівна розуміє,що в нехитрій грі конюха значно більше живого почуття. Вона потайки слухає дудку Йохима і вчиться у нього. Урешті-решт її мистецтво підкорює і Петруся, і конюха. Тим часом хлопчик починає грати і на фортепіано. А дядько Максим просить Йохима співати сліпому паничу народні пісні.
У Петруся не має друзів. Сільські хлопці цураються його. А у сусідньому маєтку живе однолітка Петруся Евеліна. Вони стають друзями. Діти зростають,а дружба їх все міцнішає.