Любовь это самое прекрасное чувство, которое может испытывать человек. Именно любовь дает человеку силы, чтобы жить дальше. Любовь к близким, к животным, к природе, любовь к самому себе делает человека счастливым. К такому человеку тянутся люди.
Если человек любит свою профессию, дом, семью, то он будет счастливым.
Почему часто происходят ссоры, войны, потому что не любви, а есть злость, агрессия, ненависть. Эти чувства являются разрушительными. Они разрушают все в округе.
Люди контролировать свои эмоции, свои чувство. Человек может любить, и тогда он будет сам счастливым и приносить счастье другим. А может ненавидеть, и тогда он будет делать несчастными остальных людей.
Любовь это ключ к счастью, именно она является залогом мира на земле. Любовь, словно вода, наполняет жизнью. Дерево без воды засыхает, с человеком без любви происходит тоже самое.
Любовь самое теплое чувство, которое может испытывать человек. Именно оно может согреть в самую холодную пору, именно оно озаряет своим светом самые темные ночи.
Мы пришли на эту землю не чтобы ее искать, а чтобы ее дарить, и тем самым, делая этот удивительный мир добрее и счастливее. В этом и заключается смысл жизни человека
Повість М. Коцюбинського "Дорогою ціною" присвячена життю українського народу на початку XIX ст. У повісті відтворено долю молодих людей, яка була досить типовою для того часу. Опинившись в неволі, трудове селянство, "як дикий тур, загнаний, знесилений", не бажало, одначе, скоритися з панським ярмом на шиї. Багато з них бігло з-під кріпацтва у вільні краї, зокрема за Дунай, де після зруйнування Запорозької Січі 1775 року було засновано Задунайську Січ. Але й там не було волі і спокою, бо панство ловило втікачів і, якщо не засилало до Сибіру, то "одсилало в кайданах назад, знов у неволю, на панщину". І невідомо, що було краще: загинути чи залишатися жити у знущанні.
Головні герої повісті — Остап та Соломія — кохали одне одного. Але для пана вони, як й інші кріпаки, були "товаром", тому він розлучив їх і видав заміж Соломію за свого хурмана. Пан катував нагаями дідуся Остапа, збирався забити самого Остапа за його сміливе слово. Все це спричинило до втечі.
Остап мав на меті жити поміж вільних людей, а Соломія мріяла оселитися у слободі, господарювати та піклуватися про Остапа. Цим мріям не судилося здійснитися. Остап і Соломія були не поодинокі у бажанні здобутися волі: цілими родинами бігли від кривди та знущання селяни, підтримуючи одне одного. Важким був шлях за кордон. Але й за кордоном їх не чекала бажана воля: спочатку Остапа було поранено, потім Соломія і Остап потрапили у циганське злодійське гніздо, через що Остапа забрали до в'язниці та збирались відправити назад до пана.