Темою твору є зображення одного з епізодів Другої Світової війни. А основною думкою твору — уславлення героїчного подвигу народу.
У роки війни О. Довженко працює з щирим бажанням словом оперативно відгукуватись на важливі події війни. Крім оповідань, статей, він пише звернення «До зброї», "Україна в огні", «Я бачу перемогу». Ці публікації сповнені гніву проти фашистів і віри в перемогу над ворогом. Подвиги на фронті, реальні трагічні факти, події в тилу у ворога одразу ж ставали для письменника предметом глибокого осмислення, аналізу, узагальнення. Так народилась ідея оповідання «Ніч перед боєм», в основу якого ліг реальний епізод. Два діди — Платон і Савка — ціною свого життя топлять у Десні човен з фашистами.
Объяснение:
Я не настолько люблю читать, чтобы рассуждать о пользе чтения так же свободно, как некоторые мои одноклассники. К сожалению, я не имею достаточно времени, чтобы уделять его книгам, так как профессионально занимаюсь боксом. То есть читаю я редко и только то, что нам точно необходимо по школьной программе.
И все же, нашлась такая книга, которая смогла меня зацепить и вскоре стала самой любимой. Речь идет о романе Даниэля Дефо, всем известном как "Робинзон Крузо". Эта история рассказывает нам о приключениях главного героя, что попал на необитаемый остров. Основной его целью было не только выжить, а и сделать те земли, на которых он оказался, пригодными для проживания. На пути Робинзона встречалось множество трудностей и препятствий, которые он успешно сумел преодолеть. Кроме того, он встретил туземца, который вскоре стал его лучшим другом и получил имя — Пятница. В конце произведения главный герой возвращается в Англию, где воссоединяется с семьей, для которой считался давно погибшим.!
На початку весняної пори ми вшановуємо великого Кобзаря, пророка українського народу – Тараса Григоровича Шевченка. Сьогодні – 203 річниця його народження. Ім’я Тараса Шевченка невіддільно пов’язане з Україною, адже у ньому наша історія, наші мрії та надії. У своїй творчості кобзар завжди закликав бути людиною, любити рідну країну, творити добро в її ім’я. Для Шевченка тема національної гордості та честі – була дуже важливою, тому й прослідковуємо її у його творах: «Наша дума, наша пісня. Не вмре, не загине. От де, люди, наша слава, Слава України!» Його послання залишається і буде актуальним завжди, бо стверджує, що тільки національне єднання забезпечить Україні гідне майбутнє: «І забудеться самотня, давня година, і оживе добра слава, Слава України!
Дві дати – 9 та 10 березня – світла і трагічна – в уяві кожного українця переплітаються у вінок щемної синівської любові до нашого духовного батька, людини-велета, котра все життя поклала на вівтар служіння своєму народові, його захисту й возвеличення. Глибинний зміст містить знамените кредо поета, котре й нині не втрачає своєї актуальності:
«Возвеличу малих отих рабів німих – я на сторожі коло їх поставлю слово!»
Життя Великого Кобзаря є прикладом свідомого вибору людини, яка обрала нелегку, сповнену випробувань і боротьби дорогу служіння рідному народові.
«Неначе праведних дітей, Господь, любя своїх людей. Послав на землю їм пророка – свою любов благовістить. Святому розуму учить.» Великий Кобзар став знаковою особистістю не лише української, а й світової літератури, здобувши право на безсмертя. Тому навіть через віки не міліє, а прибуває джерело людської шани та поваги до нього.
Тож нехай святе поетове слово об’єднає всіх українців, незалежно від їх поглядів і переконань, задля щасливого майбутнього України.
Пам’ятаймо заповіт Тараса Григоровича Шевченка – «Поховайте та вставайте – кайдани порвіте. І вражою злою кров’ю. Волю окропіте!»
круто.—