Тарас Бульба-настоящий казак,могучий,как дуб.Широкоплечий, огромный здоровяк,в розовыми щеками и трубкой во рту.Седые усы и чуб делают его старше,шрамы на лице и теле говорят о его воинской доблести.Зажиточный пан,строг и безразличен к свой жене.Гордится сыновьями,но не показывает виду.Истинный патриот своей Родины,готов умереть за неё.
Вспыльчивый и несдержанный характер,но опытный и хороший командир,строгий и справедливый,любит правду.Тарас мстительный человек,не прощает обид.Храбрый и грубый,Тарас не умеет сидеть без дела.Грубый,но умный,он прикидывается простаком,но не так прост на деле.Тарас-это собирательный образ доблестного казачества Запорожской Сечи.
Тарас гордится своими сыновьями,Остапом и Андрием.Он горд их успехами,но когда Андрий предаёт Тараса,Родину,товарищей,казак убивает сына,у него не дрогнула рука,он творит справедливость.
К жене Тарас относится,как к должному,у него нет уважения к женщине,матери своих детей,для него это просто баба.
Тарас хитрый тактик,он умеет вести бой,умеет и проигрывать,как истинный стратег.Его уважают казаки,его слово всегда команда,авторитет Тараса велик.Он славный воин,любящий своё дело.Нечего больше нет в жизни Тараса,кроме ратных подвигов.Его жизнь-это борьба за свой народ,за свободу и правду.
Гоголь с уважением относится к своему герою,преклоняется перед его мужеством.Идя на смерть,Тарас с достоинством принимает смерь,как истинный сын своего народа.
1. Для кого написана книга "Пригоди Тома Сойєра"? (Марк Твен неодноразово повторював, що "Пригоди Тома Сойєра"— книга для дорослих. Але ж герой повісті хлопчик-підліток. І сам автор знав, що його книгу полюбили діти в Сполучених Штатах і за кордоном. Читав він "Пригоди Тома Сойєра" і своїм дітям. Проте Марк Твен був правий, коли говорив, що його твір — не весела дитяча повість, а привід для серйозних роздумів.)
2. Герой Марка Твена не ледар і не бешкетник. (Том Сойєр — звичайний хлопець. Таких як він зустрінеш у кожному дворі, на кожній вулиці чи в кожному класі. Том розумний і кмітливий. Йому просто нікуди подіти свою енергію у сірому і нудному провінційному містечку. Дорослі забули, що вони й самі колись були дітьми. Школа, дім, недільна школа, церква — це і все, чим заповнене життя ровесників Тома Сойєра. Хоча іноді вони оживають, сміються з витівок Тома. фарбують йому паркан, дізнаються про його пригоди. А Том Сойєр, на мою думку, живе своїм вигаданим ним життям. Він утік від набридливих повчань дорослих за місто, на безлюдний острів. І почувається серед природи зручніше і затишніше ніж у місті.
Саме ця незалежність і уміння фантазувати, знаходити собі цікаві пригоди приваблюють мене у героєві повісті Марка Твена. Він — не ледар. Том Сойєр не проти роботи, він проти нудної і марної роботи. А всі його "бешкети", можливо, від надмірного почуття гумору. Але ніколи не вважаюся серйозною вадою.)
3. Справжні кумири не блякнуть з роками. ("Пригоди Тома Сойєра" побачили світ 1876 року. Минули роки й десятиліття. Багато чого відбулося за цей час і в Сполучених Штатах, і у світі. Однак "Пригоди Тома Сойєра" продовжують читати мільйони читачів. Як і раніше, ровесники Тома захоплюються його незалежним характером, його витівками, які були дитячим протестом хлопчика проти сірого і нудного життя провінційного містечка і фальшивих взаємин дорослих. Вірю, що й для мене він залишатиметься літературним другом, улюбленим героєм.)