Людо́вик XIV Король-Сонце -- французький король, який правив Францією з 1643 по 1715 роки. Отримав при народженні ім'я Людовик Богоданий.
У 1661 р. король Людовік XIV оголосив, що управлятиме державою самостійно. За часів його правління абсолютна монархія у Франції досягла найвищого розквіту. Король відверто заявляв: «Держава — це я». Владі короля підкорялося все населення країни: від селянина до герцога.
Людовік XIV управляв країною за до великої кількості чиновників і сильної армії, що придушувала будь-які заколоти. Проте основою влади короля залишалося дворянство, чиї інтереси Людовік XIV дбайливо оберігав і створював умови для його збагачення. Французькі дворяни майже не турбувалися про покращення господарства, і їхні доходи від землі постійно знижувалися. Тому провінційні дворяни йшли на службу в армію — часті війни давали їм великі прибутки. Часто король влаштовував дворян на різні посади при дворі. Більшість цих посад не мали жодного значення, але з їхньою до Людовік XIV забезпечував дохід багатьом дворянам. Посади були найнеймовірнішими: одні придворні будили короля, інші одягали його, треті супроводжували на сніданок. Придворні, очікуючи на дорогі подарунки, улесливо називали Людовіка XIV «королем-сонцем», світло якого затьмарювало все навколо. Людовік XIV заохочував марнотратство своїх придворних — королівський двір блищав від розкішного вбрання і коштовностей та вважався найбагатшим у Європі.
Вся повесть пронизана любовью. Самсон Вырин без памяти любил свою дочь-- красавицу Дуню, он посвятил ей всю свою жизнь. Она тоже любила своего отца, но, как оказалось, есть чувство сильнее-- она полюбила гусара Минского, молодого и красивого, богатого человека. ..и когда он позвал ее с собой, уехала, оставив своего отца в одиночестве и не спросив ни совета, ни разрешения уехать..
Новая жизнь закружила ее... достаток... любовь... новое общество... Где же тут вспоминать об оставленном где- то далеко отце? Самсон Вырин не дождался дочери и умер от тоски и одиночества. Дуня не писала ему писем-- даже коротеньких весточек не получил он от дочери, но она приехала к нему однажды-- молодая и красивая барыня, но нашла только могилу отца.
Да, она поняла свои ошибки-- уехала, не предупредив отца, не писала ему и не приезжала... Почему? В повести этого нет, но, думается, что она не хотела возврата к Отец дал ей жизнь и защиту, пока она росла, а Минский-- свою любовь и такой уровень жизни, о каком она и мечтать не могла. Но почему вернулась? Автор тоже этого не пишет, но, видимо, став старше, Дуня очнулась и поняла, что у нее есть еще один родной и любящий ее человек-- ее отец, а она о нем забыла. Возвращение блудной дочери стало горестным, тогда как возвращение блудного сына (картина в доме смотрителя) стало прощением от его отца. Дуня же опоздала попросить его у Самсона Вырина.