один раз когда я была в школе я увидела как одну девочку которую звали настей обижали МОИ однаклассники и другие ребята МНЕ ОЧЕНЬ ХОТЕЛОСЬ ЕЙ ВЕДЬ ОНА К НАМ ПЕРЕШЛА НЕДАВНО В КЛАСС И ОДИН РАЗ КОГДА Я И НЕКОТОРЫЕ МОИ ОДНАКЛАССНИКИ ЗАБЫЛИ ХОРМУ МЫ ОСТАЛИСЬ В КЛАССЕ А НАСТЯ В ЭТОТ МОМЕНТ ТОЖЕ БЫЛЫ БЕЗ ФОРМЫ И Я ПОДУМАЛА ЧТО ЭТО МОЙ ШАНС С НЕЙ ПОГОВОРИТЬ А МОЖЕТ ДАЖЕ И ПОДРУЖИТСЯ Я С НЕЙ РАЗГОВАРИВАЛА ПОЧТИ ВЕСЬ УРОК И МЫ СТАЛИ ДРУЗЬЯМИ И ТАК МЫ ДРУЖИЛИ С НЕЙ ДО КОНЦА ШКОЛЫ И СЕЙЧАС ОНА ДАЖЕ МНЕ СТАЛА ЛУЧШЕЙ ПОДРУГОЙ И Я ЕЙ ЗАВЕСТИ ДРУЗЕЙ И СЕЙЧАС ОНА МНЕ СТАЛА ОЧЕНЬ БЛАГОДАРНА
Уже в драмі “Сто тисяч” він розкриває характер глитая глибше, досконаліше. Головний персонаж Герасим Калитка – український “чумазий”. Єдина святиня для нього – це гроші. Він черства людина до всіх, але коли згадує про гроші і землю, то його черствість
де й дівається: “Як радісно тебе загрібати до купи, в одні руки…”
Калитка сам не доспить і родичам, наймитам не дає часу на відпочинок, бо вважає, що праця – то гроші, багатство: “Настане день, то роботи не бачиш, а тільки чуєш, як губами плямкають”.
На думку Калитки, далеко не заїдеш на одній ощадливості, тому він шукає інших шляхів збагачення. Він обдурить кого завгодно. Це й погубило його, адже той, хто обдурить іншого, обов’язково сам пошиється в дурні.
Калитка ж спробував обдурити шахрая досвідченого, та той йому, замість грошей, підсунув мішок з чистим папером.
Герой п’єси, доведений
до відчаю, вирішує покінчити зі своїм життям. Але коли вийняли з петлі, він говорить: “Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря!”
Герасим засліплений жадобою, тому й сам винен у тому, що з ним сталося. Життя для нього нічого не варте. Це потворне явище у будь-який час і в будь-якому суспільстві.