Убийство старухи-процентщицы не было для Родиона главной целью. Автор обращает внимание на то, что герой, нервничая, страшится, что Алена Ивановна заметит его странную нервозность и не откроет дверь. Перед самым убийством Раскольников лихорадочно дрожал, но был настойчив в своем поступке. После нанесения первого удара, он решает ударить второй раз, хотя и после первого удара старуха уже не дышала. Сразу же после совершения преступления «Он положил топор на пол, подле мертвой, и тотчас же полез ей в карман, стараясь не замараться текущею кровию», а значит, понимал, что следов оставлять нельзя. «Он был в полном уме, затмений и головокружений уже не было, был даже очень внимателен, осторожен, старался всё не запачкаться». После убийства Рас¬кольников видит кошмарные сны.
Объяснение:
Объяснение:
пригоди двох шестикласників – за вуха не відірвеш від книжки.
Коли читаєш цю повість, то здається, що написав її не відомий письменник, а такий самий хлопчик, як герой твору. Ярослав Стельмах аж ніяк не прикрашає школу, відверто говорить про ставлення учнів до вчительки ботаніки та зоології. Стельмах називає її так, як говорять діти, – “ботанічка”.
Саме
вона задала шестикласникам завдання: за літо зібрати колекцію комах. Хлопчики згадали, що нікому не потрібні стоси таких колекцій припадають пилом у кабінеті біології, але вхопилися за це завдання.
Щоб виконати його, треба було їхати до Митькової бабусі в Село, а батьки сумнівалися, чи можна таких розбишак нав’язувати старенькій. І все-таки Сергійко і Митько зуміли довести батькам, що без колекції вони у вересні просто загинуть.
У селі друзі одразу ж знайшли озеро серед лісу, відновили чийсь курінь і весь час проводили там. Крім них, до озера приїжджав на велосипеді ще один міський гість – чотирнадцятилітній
Васько. Він розповів шестикласникам, що в озері живе якесь чудовисько.
Хлопці вирішили вистежити ящера, адже чітко бачили величезні сліди на прибережному піску, вночі чули страшний рев гали, як булькає вода у глибокому місці.
Намагаючись спіймати чудовисько і прославитися, Митько і Сергійко робили пастки, засідки, по черзі чатували вночі. Цілий місяць хлопчики читали книжки про геологічні періоди на Землі і про тварин, які колись населяли нашу планету. Як виявилося потім, ніякого митькозавра не існувало, а над друзями пожартував Васько.
Та Митько і Сергійко не образилися, адже за цей місяць вони пережили безліч таємничих і веселих пригод, до того ж перечитали багато книжок з біології.
Перегорнута остання сторінка повісті, але так не хочеться розлучатися з героями твору. Та я знаю, що Ярослав Стельмах написав декілька збірок оповідань для дітей і про дітей, які я із задоволенням прочитають на канікулах.
Related Posts:
“Мій улюблений твір – повість Я. Стельмаха “Митькозавр з Юрківки або Химера лісового озера” Кожний школяр на протязі усього навчального року тільки тим і живе, що з нетерпінням очікує літні канікули, прекрасний час, коли не треба робити уроків і ходити до школи, а можна цілий день гуляти, їсти морозиво, купатися і отримувати задоволення від відпочинку на природі. Саме літо, найулюбленішу пору року усіх школярів, зобразив у своїй повісті “Митькозавр […]...
“Лист до героя повісті Я. Стельмаха “Митькозавр із Юрківки або Химера лісового озера” Головними прикметами художніх дитячих творів відомого українського письменника Ярослава Стельмаха є тонкий гумор, інтригуючий сюжет та яскраві образі маленьких героїв. Одним із таких творів письменника є повість “Митькозавр із Юрківки або Химера лісового озера”. У цьому творі автор змалював звичайних школярів Митька та Сергія, які на літні