Події відбуваються в той період, коли козацтво було знищене, а селянство українських земель було закріпачене. Волелюбні козаки не хотіли коритися, деякі з них втекли в турецькі землі й заснували там нову Січ. Час від часу туди тікали від невиданих утисків селяни.
Зібрався тікати й Остап, якого пан за непокірність хотів віддати у москалі. Прощається хлопець зі своєю коханою Соломією, залишаючи її з осоружним чоловіком.Соломія перевезла коханого через річку та й залишилася сама.
Ось вже довго йде Остап степами, коли чує, ніби хтось його кличе. Озирнувся — якийсь козак його доганяє. Коли підійшов ближче, Остап пізнав у молодому козакові свою Соломію. Жінка не могла лишитися сама з нелюбом, тому вирішила теж утекти. Довелося тільки відрізати її довгі чорні коси, та вона ладна була всім пожертвувати заради коханого.
З часом добралися Остап із Соломією до Дунаю. Тут разом з іншими втікачами мали чекати ночі, щоб пере човнами на інший берег. Та коли сідали в човни, наїхали козаки й почали стріляти. Знайомий Соломії та Остапа, Іван, встиг вскочити у човна, вони ж лишилися на березі й мали швидко тікати.
Пересидівши деякий час, звернулися до знайомого мірошника, який обіцяв їм до . Той запропонував зробити плот та вночі самотужки пере Дунай. Через деякий час плот був готовий. Ним попливли обоє втікачів, у густому тумані не бачачи нічого. Тільки знову їм не пощастило — один козак почув плюскіт та вистрілив навмання в той бік. Остапа було поранено в груди.
Руслан - это смелый воин, который всегда стремится к справедливости. У него четыре соперника: Черномор, Рогдай, Фарлаф и Ратмир. После того, как Черномор украл Людмилу, Руслан, Рогдай, Фарлаф и Ратмир отправились на поиски. Каждому хотелось владеть Людмилой, поэтому они стали воевать между собой. У Руслана очень смелый, добрый и сильный характер. Один из его соперников - Рогдай - хотел его убить. Но Руслану удалось одолеть Рогдая. Второй соперник - Фарлаф - предательски убил Руслана, но того оживили. Что касается третьего соперника - Ратмира, - то он нашел другую девушку, позабыл о Людмиле и женился на неизвестной девушке, а потом удрал. Руслану удалось победить Черномора и найти Людмилу. Черномор - это злой старый волшебник. Он похитил Людмилу и жалел о том, что состарился, а Людмила не любила дряхлых, злых и старых людей и, наверняка, не согласилась бы выйти за Черномора замуж. Руслану удалось победить Черномора, потому что последний был не такой уж и сильный колдун: он не мог вернуть себе молодость, не сумел превратить или убить Руслана. В поэме А. С. Пушкина "Руслан и Людмила" рассказыватся о борьбе Руслана с его соперниками. Во-первых, у Руслана было четыре соперника: Рогдай, Фарлаф, Ратмир и самый его тяжелый соперник - Черномор. Во-вторых, они боролись за Людмилу, потому что каждый из них хотел завладеть Людмилой. Руслан - это воин смелый, никем не удержимый. У него были белые волосы и светлая душа. Носил он блестящие латы, чтобы показать свою доблесть и богатство. Рогдай - это тоже воин смелый, мечом удаливший все преграды и сложности. Носил затертые латы, потому что он всегда бывал в битвах. Фарлаф - трусишка, подлый и жирный пьяница. Он никогда не пропускал пиры бояр и царей. Ратмир - хитрый хазарский князь с переменчивым характером и мнением. Черномор - маленький и хитрый коротышка, который завладел Людмилой. К тому же он был колдуном. Вся его сила заключалась в бороде. Битва Рогдая с Русланом произошла на берегах Днепра. Рогдай быстро переменил свою позицию и решил убить своего главного соперника - Руслана. вот из-за чего произошла битва на берегах Днепра. Черномор - злой волшебник. Он не хотел отдавать Людмилу Руслану, поэтому они встретились в жестокой битве. Черномор носил Руслана по небу три дня и три ночи, после чего Руслану удалось освободить Людмилу из плена. Подлость Фарлафа заключалась в том, что он подъехал к спящему Руслану и пронзил его копьем насквозь, после чего Фарлаф привез украденную им Людмилу в Киев. Я считаю, что Руслану удалось победить своих врагов за счет силы воли и терпения. Он не остановился даже перед самыми трудными обстоятельствами.
В повести-сказке А. Погорельского необычный сюжет, в ней реальное переплетается с фантастическим. Реальное — жизнь десятилетнего мальчика Алёши в пансионе в Петербурге, фантастическое — его грёзы о подземном царстве гномов. Действие в произведении динамично и увлекательно. Однажды Алёша Чернушку — чёрную курицу, скрашивавшую его одиночество. Чернушка в благодарность за своё провела мальчика в подземное царство гномов. Подземный король подарил Алёше волшебное семечко. Теперь, ничего не делая, ничего не уча, мальчик всегда знал свой урок. От успехов у него вскружилась голова, он зазнался, стал плохим товарищем. Постепенно он абсолютно отвык работать и уже не мог запомнить урок, когда потерял волшебное семечко. А испугавшись наказания, выдал тайну пребывания гномов в подземелье. Сказка заканчивается болезнью Алёши, его выздоровлением и возвращением к жизни, к самому себе, прежнему. Образ главного героя вызывает симпатии и пробуждает сопереживание. Алёша — добрый, смелый, впечатлительный мальчик. Он заблуждается, совершает ошибки, но одновременно и задумывается над серьёзными вопросами: в чём настоящая ценность человека? Что такое верность слову? Что может случиться, если не прислушиваться к голосу совести? Автор произведения призывает читателя: будь честным, трудолюбивым, скромным. А последняя сцена — прощание Чернушки с Алёшей, волнение покидающего своё царство маленького народа, отчаяние главного героя от осознания непоправимости его опрометчивого поступка — серьёзный нравственный урок, преподанный нам талантливым писателем.
Події відбуваються в той період, коли козацтво було знищене, а селянство українських земель було закріпачене. Волелюбні козаки не хотіли коритися, деякі з них втекли в турецькі землі й заснували там нову Січ. Час від часу туди тікали від невиданих утисків селяни.
Зібрався тікати й Остап, якого пан за непокірність хотів віддати у москалі. Прощається хлопець зі своєю коханою Соломією, залишаючи її з осоружним чоловіком.Соломія перевезла коханого через річку та й залишилася сама.
Ось вже довго йде Остап степами, коли чує, ніби хтось його кличе. Озирнувся — якийсь козак його доганяє. Коли підійшов ближче, Остап пізнав у молодому козакові свою Соломію. Жінка не могла лишитися сама з нелюбом, тому вирішила теж утекти. Довелося тільки відрізати її довгі чорні коси, та вона ладна була всім пожертвувати заради коханого.
З часом добралися Остап із Соломією до Дунаю. Тут разом з іншими втікачами мали чекати ночі, щоб пере човнами на інший берег. Та коли сідали в човни, наїхали козаки й почали стріляти. Знайомий Соломії та Остапа, Іван, встиг вскочити у човна, вони ж лишилися на березі й мали швидко тікати.
Пересидівши деякий час, звернулися до знайомого мірошника, який обіцяв їм до . Той запропонував зробити плот та вночі самотужки пере Дунай. Через деякий час плот був готовий. Ним попливли обоє втікачів, у густому тумані не бачачи нічого. Тільки знову їм не пощастило — один козак почув плюскіт та вистрілив навмання в той бік. Остапа було поранено в груди.
Объяснение:
Зміст твору "Дорогою ціною" стисло