Передусім, книги формують особистість. Це — найкращий шлях до пізнання. Із книг я дізнаюся багато нової та цікавої інформації. Окрім цього, книги розширюють наш світогляд, прославлюють моральні цінності (добро, справедливість, шляхетність, відвага, щедрість, здатність до самопожертви).
Література формує наш світогляд та особистість. І читати — одне з найцікавіших занять, на мій погляд. Кожен знайде собі книгу до смаку, адже в наш час вражає різноманіття тем і жанрів, порушуваних проблем. Також книги допомагають нам пізнати цей світ. Недарма в народі кажуть: «Хто багато читає, той багато знає»!
Объяснение:
Роль монологов Чацкого в комедии А. С. Грибоедова «Горе от ума» .
«Чацкий не только умнее всех прочих лиц, но и положительно умен. Речь его кипит умом, остроумием. У него есть и сердце, и притом он безукоризненно честен» (И. А. Гончаров) .
«Чацкий совсем не умный человек — но Грибоедов очень умен.. . Первый признак умного человека — с первого взгляду знать, с кем имеешь дело, и не метать бисера перед Репетиловым и тому подобными... » (А. С. Пушкин) .
«Молодой Чацкий похож на Стародума.. . В этом главный порок автора, что посреди глупцов разного свойства вывел он одного умного человека, да и то бешеного и скучного... » (77. А. Вяземский) .
«...В Чацком комик не думал представить идеала совершенства, но человека молодого, пламенного, в котором глупости других возбуждают насмешливость, наконец, человека, к которому можно отнести стих поэта: Не терпит сердце немоты» (В. Ф. Одоевский) .
«Горе от ума» — «общественная» комедия с социальным конфликтом «века нынешнего» и «века минувшего» . Чацкий является идеологом «века нынешнего» . Как все идеологи в комедии, он высказывается монологически.
Именно в монологах раскрывается отношение Чацкого к основным аспектам современной ему жизни: к воспитанию («Хлопочут набирать учителей полки...») ; к образованию («...Чтоб грамоте никто не знал и не учился») ; к службе («Как тот и славился, чья чаще гнулась шея...») ; к чинам («А тем, кто выше, лесть, как кружево плели...») ; к иностранцам («Ни звука русского, ни русского лица...») ; к крепостному праву («Тот Нестор негодяев знатных...») .
Многие высказывания Чацкого выражают мнение самого Грибоедова, то есть можно говорить, что Чацкий выступает в роли резонера.
Монологи Чацкого появляются в комедии в переломные моменты развития сюжета и конфликта.
Первый монолог — экспозиция («Ну что ваш батюшка?..») . Конфликт только намечается. Чацкий дает яркую характеристику московских нравов.
Второй монолог («И точно, начал свет глупеть...» ) — завязка конфликта. В нем дается резкое противопоставление «века нынешнего» и «века минувшего» .
Третий монолог («А судьи кто?» ) — развитие конфликта. Это программный монолог. В нем наиболее полно и всесторонне изложены взгляды Чацкого.
Четвертый монолог — важен для развития любовной интриги. В нем воплощается отношение Чацкого к любви.
Пятый монолог («В той комнате незначащая встреча...» ) — кульминация и развязка конфликта. Никто не слышит Чацкого, все танцуют или увлеченно играют в карты.
Шестой монолог («Вы помиритесь с ним, по раз-мышленьи зрелом...» ) — развязка сюжета.
В монологах раскрываются не только мысли и чувства Чацкого, но и его характер: пылкость, увлеченность, некоторый комизм (несоответствие между тем, что и кому он говорит) .
Монологам Чацкого присущи черты публицистического стиля. «Говорит, как пишет» , — характеризует его Фамусов. Чацкий использует риторические вопросы, восклицания, формы повелительного наклонения.
В его речи много слов и выражений, относящихся к высокому стилю, архаизмов («ум, алчущий по-знанья») .
Нельзя не отметить афористичность высказываний Чацкого («Свежо предание, а верится с трудом...»)
Как часто мы задумываемся о нашей жизни? В коротких передышках между бесконечным марафоном в погоне за тем, что нам на самом деле не нужно? Или же и вовсе забываем о человеческих истинах, подменяя их фальшивыми стереотипами, активно насаждающимися извне. Мы становимся сухими, черствыми, пустыми…
Эту печальную тенденцию подметил Антуан де Сент-Экзюпери. Его стремление заставить людей вновь задуматься о том, что на самом деле важно в человеческой жизни нашло отражение в великолепной философской сказке «Маленький принц».
Главный герой глазами ребенка, порой гораздо более мудрого, нежели взрослый, в очередной раз напоминает о том, что должно быть в приоритете у человека: понимание, гармония с окружающим миром радоваться таким вещам, которые не купишь ни за какие деньги: рассвет, аромат цветка, сияние звезд. И главное – любовь и дружба.
Роль літератури в житті людини важко оцінити. Книги виховали не одне покоління людей. На жаль, в сучасному суспільстві роль літератури недооцінюється. Є категорія людей, яка заявляє про те, що література зжила себе як вид мистецтво, її замінило кіно і телебачення. Але залишається та категорія людей, яка визнає і цінує значення літератури в нашому житті.
Як відомо, книги виконують дві основні функції: інформаційну і естетичну. З покоління в покоління саме за до книг передавався досвід, накопичений століттями, в книгах зберігалися знання, запам'ятовувалися відкриття. Книги являли собою трибуну для проголошення нових ідей і світоглядів. У важких життєвих ситуаціях людина вдається до книги і черпає з неї мудрість, сили і натхнення. Адже книга універсальна, в ній людина може знайти відповідь на будь-яке питання.
Реалізуючи свою естетичну функцію, література вчить прекрасного, доброго, формує моральні принципи. Книги формують не тільки моральні ідеали, а й ідеали зовнішності і поведінки. Героїні та герої книг стають зразками для наслідування. Їхні образи і думки беруть за основу своєї власної поведінки. Тому так важливо, в період становлення особистості звертатися до правильних книг, які дадуть вірні орієнтири.
Наприклад, образи найпрекрасніших героїнь являють собою втілення жіночності, ніжності і природної краси. Таких результатів до домогтися якісний шампунь, крем для обличчя та косметика для засмаги. Екологічна косметика, яку пропонує магазин натуральної косметики, до створити ідеальну зовнішність, але для розвитку внутрішнього світу, потрібна ще більш інтенсивна робота над собою.
Зразком мужності в усі часи були сильні герої-борці, які керувалися світлими ідеями в ім'я справедливості і любові.
Таким чином, роль літератури в усі часи і в сучасності-до людині осягнути самого себе і навколишній світ, розбудити в ньому прагнення до істини, щастя, навчити повазі до минулого, до знань і принципам моралі, що передається з покоління в покоління. Скористатися цією можливістю, яку надають книги, чи ні-це особистий вибір кожної людини