ответ:Так сложилась моя жизнь, что под старость я, успешный хирург, знаменитость, решил сменить место работы, жительства и купил имение под Киевом. Однажды, накануне Рождества, я шел домой с работы, но вечер был чудный, настроение праздничное, я даже купил подарки для детей знакомых, и я решил пройтись через парк.
Шагая по дорожке, покуривая, я увидел на скамейке мужчину, он был худой, одет не по погоде, в осеннее пальто. Я попросил разрешения присесть, он молча отодвинулся.
Будучи в прекрасном расположении духа я стал восхищаться погодой и обмолвился о подарках знакомым ребятишкам.
И вдруг он словно взорвался и стал говорить, что ему не до подарков, что у него голодные дети, у жены пропало молоко и так далее.
Тогда я строго попросил его изложить ситуацию, что случилась в его семье, но очень кратко.
И он поведал, что после того, как переболел, его место, где он работал занял другой человек и теперь он никак не может устроиться на работу.
Семья осталась без денег, недавно умерла одна из дочерей, сейчас тяжело более вторая, семилетняя Машутка, а у жены пропало молоко и грудная дочь совершенно голодная. Детям нечего есть, они вынуждены переехать в комнату в сыром подвале и он уже подумал о том, что бы покончить с собой. Я увидел, что этот человек был в полном отчаянии.
Я встал и потребовал отвести его к нему домой.
Когда мы вошли, его жена, изнеможденная худая женщина, лежала рядом с больной девочкой, а старшие мальчишки со слезами на глазах хлебали пустой борщ.
Осмотрев девочку, я отправил отца в аптеку за лекарством, а ещё за продуктами. Заставил мальчишек растопить печь, дав денег на дрова, лекарства и на житье. А ещё посоветовал завтра обратиться к моему знакомому доктору, которого собирался предупредить.
Когда я уходил, хозяин, его фамилия была Мерцалов, спросил за кого молиться, как меня зовут. Но я лишь пожелал им , что бы следующий год был для них более снисходительным, чем и ещё посоветовал никогда не отчаиваться и ушел. И я верю, что в этой семье все наладилось, что дети поправились, а хозяин нашел работу и они воспитали хороших детей
Объяснение:
дай
Онєгін і Печорін – видатні образи, що представляють свій час. Їх створили різні автори, але вони дуже схожі. Найпростіше пояснення цьому в тому, що Михайло Лермонтов багато в чому рівнявся на Олександра Пушкіна.
Однак Печорін Лермонтова – це не наслідування Пушкінському Онєгіну, а подібний за світоглядом образ.
Що ж зближує ці образи?
Онєгін і Печорін – люди благородного походження.
Обидва ще молоді і повні енергії. Від природи вони наділені гострим розумом. Інтелект героїв в основному набагато вище, ніж у людей їх оточення, тому вони відчувають себе самотніми.
Онєгіна навчав гувернер-іноземець, який намагався не перевантажувати вихованця наукою. Але Євген, все ж отримав непогану освіту завдяки своїй кмітливості та любові до читання. Печорін так само добре освічений.
Ставлення до любові теж зближує героїв. Вони рано навчилися «мистецтву» любові, вміли легко підкорювати жіночі серця. Однак самі навряд чи вміли по-справжньому любити, хоча і прагнули до ідеалу. Онєгіну набридли стосунки з дурними та брехливими столичними панянками, але любов чистої сільської дівчини він теж не прийняв.
Своїм суворою відмовою він поранив почуття щирої дівчини. Любовні перипетії Печоріна ще складніше. Найбільшим злочином була його пристрасть до юної Белли. Запалившись бажанням володіти дівчиною, він бере її в полон, закохує в себе, а потім, награвшись в почуття, забуває про неї.
Обидва героя по-своєму відкидали суспільство, в якому жили
Онєгін це робив пасивно, своїм цинічним і байдужим ставлення до всього. Печорін же більш активна особистість. Можливо, причина в тому, що Онєгін – ледар, улюбленець долі. Він ніде не служив, а просто жив собі на втіху. Печорін – офіцер, який через провину поїхав служити на Кавказ.
Онєгін і Печорін – романтичні герої, розчаровані у своєму часі
Але, попри це, вони – породження свого часу. Хоч як би відмежовувався Онєгін від загальноприйнятих правил, він залежав від громадської думки. Саме тому він йде на дуель з одним, щоб «не впасти» в очах інших людей. Печорін теж стріляється на дуелі, думаючи, що так помститься ненависному суспільству. Однак таким дією лише стає його частиною.
Герої не вірять в справжню дружбу
Онєгін дружить з Ленським від нудьги. Печорін не підпускає до себе близько дружньо налаштованого до нього Максима Максимовича. При зустрічі зі старшим товаришем Печорін тримається демонстративно холодно. Хоча Максим Максимович все одно симпатизує герою, можливо відчуваючи його справжню душу.
Онєгін і Печорін – сміливі, рішучі молоді люди
Але все ж Онєгін більш обережний. Він звик до свого життя, хоч воно йому і багато в чому набридло. Печорін – фаталіст, який грає з життям. Чого тільки варта його участь в грі «Російська рулетка». Печорін з легкістю ризикує власним життям, і так же легко ставиться до життя інших людей.
Обидва герої тужать в очікуванні якоїсь Великої справи
Їх внутрішня сила, жага пригод могла стати в пригоді, якби родись вони в більш «героїчний» час. І якщо Онєгін ще міг би себе реалізувати в рядах декабристів, то Печорін застав час жорстоких реакцій влади на повстання декабристів. Тому Печорін – більш трагічний образ.
Євгеній Онєгін Олександра Пушкіна і Григорій Печорін Михайла Лермонтова мають багато спільного, і водночас вони самобутні літературні образи.
радость и улыбка
ну как то так