"Не знаю, сколько пройдет лет, только в Каперне расцветет сказка, памятная надолго. Однажды утром в морской дали под солнцем сверкнет алый парус… Ты увидишь храброго, красивого принца… Я приехал, чтобы увезти тебя навсегда в свое царство – скажет он"
Комизм первой встречи городничего и Хлестакова в трактире построен на ошибке, которая и провоцирует страх у персонажей. Хлестаков боится, что его за долги отправят в тюрьму, как и обещал трактирщик, а городничий боится мнимого «ревизора» по другой причине. Страх парализовал волю и ум этого «битого жизнью» человека, который «Трех губернаторов обманул», «мошенников над мошенниками обманывал». Но он даже не усомнился, что Хлестаков – ревизор. Страх Сквозник –Дмухановского основывается на том, что в дни, проведенные «ревизором» в городе, была «высечена унтер-офицерская жена», в тюрьмах арестантам не выдавали провизии, на улицах были «грязь, нечистота». За такие беспорядки его, городничего, могли ожидать серьезные неприятности.
Объяснение:
Объяснение:
Помітна особливість літературного процесу 30-х років ХІХ століття — перехід до нового напрямку в мистецтві: реалізму, поява якого була підготовлена усіма існуючими раніше напрямками. До початку 1840-х років реалізм зайняв в мистецтві домінуюче місце. Ключем до людини у стародавній літературі була віра, у класицизму — розум, а в романтизму — почуття. Реалізм приходить до розуміння того, що універсальним ключем є правдиве відтворення життя у всій сукупності його проявів. Тому найважливішою особливістю реалістичного мистецтва стає вірність дійсності, прагнення до безпосередньої достовірності зображення.
Кожна людина несе в собі систему моральних і культурних цінностей своєї епохи. До виникнення реалізму підхід до зображення людини в літературі був дещо одностороннім. Класицисти зображували людину головним чином з боку її обов’язків перед державою і дуже мало цікавилися його побутом, сімейним, приватним життям. Сентименталісти, навпаки, перейшли до зображення її особистого життя, почуттів і переживань. Романтики теж цікавилися світом почуттів і пристрастей людини, наділяючи їх винятковою силою, ставлячи людину в незвичайні умови.
Письменники-реалісти зображують людину багатогранно, з одного боку, створюючи неповторний літературний образ, а з іншого — прагнучи виразити в конкретному літературному героєві типові риси цілої епохи, цілого покоління. Це створення типових характерів у типових обставинах і є головною відмінною рисою реалізму. Крім того, реалістичному творові притаманний психологізм — зображення типового характеру у всіх складних і суперечливих особливостях людської натури, у взаємозв’язку з навколишнім середовищем, природою і людьми.
У XIX столітті реалізм має два напрямки. Один робить акцент на результатах соціально-історичного розвитку і освоює соціальне становище людей і їхні соціальні звичаї негативно, в комічному викритті. В іншому напрямку акцент робиться на особистій самоцінності людини, на художньому виявленні внутрішнього духовного багатства особистості, її прагнень, власних можливостей.
