У нас в городе ходила легенда о том что если пойти в лес, который называют заколдованнм можно пропасть навсегда. А мне как всегда было скучно сидеть дома и я решил прогуляться до этого леса, та как мой друг был на тренировке я пошёл однин в этот лес. Дошёл до него быстро и как только подошёл, сразу же жуть какая то настигла. Ну я думаю будь что будет и пошёл куда глаза глядят но тропинку по которой шёл запомнил. И вот брожу я по этому лесу а у меня в животе БУРЛИТ. И думаю ПРИДЁТСЯ ДОМОЙ ВОЗВРАЩАТЬСЯ, и вот иду по тропинке обратно домой и вдруг мне навстречу какое то чудовище и оно так на меня смотрело и со злостью рычало, что я испугался и как рвану домой. А он гонится за мной и думаю СЕЙЧАС СЪЕСТ! я еле еле ноги унёс. Когда пошёл в школу рассказал всем друзьям, мне НИКТО НЕ ПОВЕРИЛ!)
Рада если
Перша пригода Дон Кихота виглядає дуже комічним, коли він веде бій з млинами, бачачи в них велетнів. Іноді цей дорослий чоловік здається дитиною у своєму розумінні дійсності. Він вірить в людську порядність там, де її немає. У епізоді з побитим хлопчиком-пастухом Дон Кихот, як і хлопчик, виглядає трагічним. Хлопчик — від побоїв багатія, який не платить йому гроші за роботу, Дон Кихот, — від своєї сліпої віри в людину.
Смішним виявляється і героїзм лицаря, адже хазяїн заїжджого двору не потребує покарання своїх кривдників, він вимагає від Дон Кихота грошей за ночівлю.
Під час протиставлення автором Дон Кихота донові Диего виявляються високі пориви одного і дрібне благополуччя іншого.
І хоча поєдинок з левом теж виглядає комічно, герой з’являється перед нами людиною дуже сміливою, проте він живе у фантастичному вигаданому світі.
Кульмінаційним моментом зіткнення його з дійсністю стає перебування в герцогському замку. Вельможі зрозуміли безумство Дон Кихота, як розуміли його усе, окрім хіба що Санчо Пансы і розбійника Роне Гинари, які не завдавали йому ні моральний, ні фізичний біль. А освічені і витончені вельможі знущаються з лицаря. У словесних поєдинках і лицар, і зброєносець виходять переможцями, але підлість панівного класу таки перемогла. Герцог і герцогиня виставили гостей блазнями, а згодом доставили і фізичний біль, нацькувавши розлючених кішок, і побили.
Але розчарування лицаря з’явилося значно пізніше, навіть не тоді, коли він зрозумів, що не може звільнитися від чар своєї Дульсинеи, а тоді, коли зрозумів, що люди не боряться із злом і не намагаються його викоренити.
Дон Кихот помирає, але його благородні пориви залишаються жити у віках. А ще залишається з нами його хороша мудрість:
«Свобода, Санчо, є одним з найдорожчих скарбів, які небо виливає на людей; з нею не можуть дорівнювати ніякі скарби. Заради свободи, так само, як і заради честі, можна і треба ризикувати життям, і, навпаки, неволя є найбільшою з нещасть, які тільки можуть статися з людиною».