В. Маяковский вошёл в истории русской литературы ХХ века как поэт-новатор. Он внёс много нового и в содержание, и в форму стиха.
Если рассматривать содержание, то Маяковский освоил новые темы революции, гражданской войны, социалистического строительства, причём в таком аспекте. Который был характерен только для него. Это выразилось в соединении лирического и сатирического взгляда на действительность.
Особенно ярко новаторство Маяковского проявилось в форме. Поэт создавал новые слова, смело вводил их в свои стихи. Неологизмы усиливали экспрессивность поэзии: «змея двухметроворостая», «планов громадьё», «краснокожая паспортина» и т.д., поэтому их называют экспрессивно-оценочными авторскими неологизмами.
Маяковский использовал приёмы ораторской и разговорной речи: «Послушайте! Если звёзды зажигаются, значит это кому-то нужно?», «Читайте, завидуйте – я гражданин Советского Союза!»
Особое значение в поэзии Маяковского имеют ритм и интонация, которые легли в основу системы его стиха. Сам поэт в статье «Как делать стихи» объяснил особенности своей системы. Для него важными в стихе являются ритм, интонация, паузы. Стих Маяковского так и называется – интонационно-тонический. Поэт ставил самое важное в смысловом отношении слово в конец строки и обязательно подбирал к нему рифму. Это слово, таким образом, выделялось дважды – интонацией, логически и созвучием с другим важным словом, т.е. смысловым ударением. Чтобы дать возможность читателю почувствовать собственную интонацию, Маяковский графически стал разделять строки паузами. Так и образовалась известная «лесенка»
Новаторство Маяковского проявилось как в содержании, так и в форме его произведений.
Во-первых, это выбор тем, часто связанных с актуальными событиями, и яркая общественная проблематика.
Во-вторых, новое понимание задач поэзии и роли поэта в общественной жизни.
В-третьих, преимущественное использование тонического стихосложения вместо принятого в русской поэзии
силлабо-тонического; связанное с этим оформление стихов «лесенкой» для смыслового выделения нужных слов.
В-четвёртых, неожиданные гиперболы, необычная метафоричность, использование в едином сплаве различных пластов лексики, создание новых слов (неологизмов).
Творчество Маяковского обогатило русскую литературу и оказало влияние на всю мировую поэзию.
Однією з найважливіших проблем, що хвилюють людину протягом усього життя, і особливо в молодості, є любов. Любов — це істинне морально-естетичне почуття, яке базується на емоційно-духовному переживанні, зацікавленості, симпатії, що виражається у цілеспрямованій прихильності до предмета любові, у безкорисливому і самовідданому прагненні до нього.
Поняття любові багатозначне. Це любов до Бога, ідеї, людини, справи (професії), батьківщини, народу, материнська й батьківська любов до дітей, дитяча любов до батьків, кохання між чоловіком і жінкою — тобто любов має найрізноманітніші форми виявлення. Специфічний зміст любові складають вибірковість, самовідданість, духовна близькість і висока емоційно-духовна напруга, ідеалізація предмета любові, потреба у з'єднанні з ним, взаємопроникнення, здатність до загостреного сприйняття навколишнього світу. Любовні стосунки за своєю природою вибіркові й само-цінні. Почуття любові виявляється у найрізноманітніших людських стосунках
Товариські відносини будуються не розумній основі, і люди, що вступають у ці відносини, готові прийняти й дотримувати кодексу товариства. Цей кодекс припускає повна довіра й відкритість людей по відношенню друг до друга. У дійсних товаришів немає побоювань, що їхні таємні думки й почуття можна використати один одному на шкоду.
Сумлінність у сфері ділових відносин у дійсних товаришів означає таке відношення кожного з них до роботи, при якому вони чесно й відповідально виконують доручену їм частина роботи, причому незалежно від того, контролюються або не контролюються їхні дії з боку.
Під дружбою розуміється такий вид глибоких особистих людських відносин, які найчастіше виникають між людьми однакового віку й того самого підлоги. Для друзів головне - психологічна єдність і постійний нестаток друг у другу. Друзі допомагають, підтримують один одного у важкі хвилини, особливо при рішенні особистих питань. Цим моментом дружба відрізняється від товариства, хоча й ті й інші відносини приблизно однакового ступеня психологічної близькості й взаємозалежності людей. Друзі без страху довіряють один одному саме інтимне, завжди й у всьому можуть один на одного покластися, ніколи не залишають один одного в лиху.