М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Прочитай Песня о друге и ответь на вопросы
1)Согласны ли вы с представлением автора о настоящем друге?
2)Почему самый близкий друг – это друг детства?
3)Какие сравнения для друзей использовал автор текста в третьем куплете?

👇
Открыть все ответы
Ответ:
Фиалка2332
Фиалка2332
14.01.2020
Пионер Витя Петров хочет выдвинуться и поэтому вызвался нарисовать стенгазету, хотя рисовать не умеет. Он идёт к однокласснику Мише и просит его но Миша занят домашними заданиями, и Витя решает подождать его. От нечего делать он на диване увлекается книжкой-сборником волшебных сказок и постепенно засыпает. Когда часы бьют 7 часов вечера, Витя во сне оказывается у магазина со звучным названием: «Волшебный детский магазин». В этом магазине (хозяин которого— добродушный Маг-Завмаг) Витя получает краски, которые сами рисуют. Краски нарисовали стенгазету, но все рисунки были карикатурами на самого Витю. Вызываясь рисовать стенгазету, он не слышал, что газета должна быть посвящена лодырничающим пионерам, а когда отдавал краскам приказ, то не удосужился почитать название заметок, которые должен был разместить в газете. Ребята только смеются над его попытками оправдаться. Это событие как бы намекает Вите на неправедность выбранного пути. Но вместо того, чтобы понять это, он решает избавиться от красок и обменивает их на балалайку, которая сама играет. Придя на вечер самодеятельности, Витя вдруг (а скорее всего по закону подлости) забывает заклинание, а достать бумажку с текстом заклинания невозможно, так как Маг-Завмаг спрятал её в балалайку (очевидно, чтобы Витя через очередное поражение пришёл к осознанию того, что поступает неправильно). Ничего не происходит, а ребята снова смеются над ним. Тогда Витя обменивает волшебную балалайку на управляемый футбольный мяч, чтоб сыграть на матче с ребятами из соседней школы. Но пока он пытался произнести заклинание целиком, в ворота их школы забили 13 голов. Матч был непредсказуем, а заклинание длиннее предыдущих. После такого позора он решает, что надо делать все самому. С повинной головой он является в магазин и признаётся в этом Магу-Завмагу. Чтобы проверить Витю в последний раз, Маг-Завмаг предлагает ему в к предстоящему диктанту волшебную ручку, пишущую без ошибок. Но Витя отказывается от ручки, говоря, что и своей обычной ручкой сам напишет диктант. Радостный Маг-Завмаг поздравляет Витю с его выбором, после чего надевает шапку-невидимку и прощается. На часах восемь, и Витя просыпается. Миша уже закончил с уроками и готов ему со стенгазетой, но после поучительного сна Витя решает нарисовать стенгазету сам. 
4,6(24 оценок)
Ответ:
Severelinka
Severelinka
14.01.2020

Дорогою ціною здобували волю українці, багато чого довелося їм випробувати. Були і “збасаманені сині хребти”, були і кулі в тілі, було й загублене життя, був і розпач, була і смерть. Коли я читаю оповідання М. Коцюбинського “Дорогою ціною”, то мені здається, що це я тікаю разом з ними від кріпаччини, що я теж відчуваю голод, біль, страждання, що це я разом з ними намагаюся вижити і перемогти. І здобути волю.

Що може бути краще за волю? Коли дихаєш вільно, на повні груди, коли не наглядають за тобою прискіпливі очі пана, коли поряд з тобою та людина, яку ти без тями кохаєш. І не треба критися, а можна вийти в поле – і заспівати, заспівати так, щоб почули гори і підспівували тобі своїми дужими голосами, заспівати так. щоб сонце здивовано подивилося зверху, ніби питаючи: що то воно є? Оце і є воля, справжня воля. Але як ЇЇ здобути?

Зброєю? Ні. Уся влада на боці пана.

Не встигнеш ти й оком моргнути, як тебе або посадять у в’язницю, або вб’ють.

Тому і тікали люди, тікали до Туреччини, бо несила вже було терпіти панське ярмо – дуже воно муляло шию – бо “вільний дух народу ще тлів під попелом неволі”. Цей дух підіймав і гнав подалі від кривди, від знущань, від постійного страху, гнав з надією хоч в останні хвилини життя побачити, що таке воля.

Серед таких людей були Соломія та Остап. Мов птахи з широко розгорнутими крилами, вони знялися з місця у пошуках вільного життя. Адже вдома навіть сподівань на це немає: за бунтарський дух приишовся не до двору Остап, живе з нелюбом Соломія, бо так схотів пан. Яке вже може бути щастя?!

Щастя без волі – нещастя. Вільний дух Остапа йде від діда, від його “билинь-казок” “про Січ, про козацтво, про боротьбу з панами за волю”. Саме Коліївщина надихає двадцятирічного хлопця йти шукати волю.

Але в Остапа є кохана, яка вирішує всупереч усьому з’єднати долі. Вони йдуть разом, а веде їх чарівне слово – воля. Адже тільки вона може дати їм усе, чого вони так домагаються: і шастя бути поряд, і домівку, і господарство, і незалежність.

Але до волі нелегкий шлях. Скільки довелося пережити цим людям, скільки довелося пережити всьому українському народові! Спочатку стають на перешкоді козаки, бо царський уряд намагався будь-що розшукати втікачів і жорстоко карав їх.

Не вдається закоханим з першого разу переправитися за кордон. Але доля дарує їм ше одну можливість. Які вони щасливі, що нарешті знайшли те, що шукали – волю. Проте сліпа куля наздоганяє Остапа.

Скільки ж можна зносити знущань, коли вже життя змилується над ними?!

І ось тут виявляється героїчний дух Соломії. Вона йде шукати шлях, щоб вибратися з плавнів, але відчуває, що заблукала. Де він. її Остап, поранений та кинутий? Проте Соломія не відступає від своєї мети – знайти його, знайти будь-що: хай палають плавні, хай навіть смерть чекає за плечима.

Ось вона воля до життя, воля до щастя. Тому стільки відчаю, ненависті в діях Соломії, коли вода ламає очерет: “Соломія накинулась на нього і почала трощити зі злості, як свого ворога”.

Але й Остап не здається, хоч і тяжко поранений. У цей час він намагається відбити своє життя у вовка. Для цього не обов’язково мати рушницю.

Потрібні лише кілька краплин води та велика воля до життя. Ця велика воля до життя і допомагає знову зустрітися двом кохаючим серцям. Ця велика воля до життя надає Соломії снаги працювати, щоб виходити Остапа, поставити його на ноги.

А коли турецька варта забирає його, ця велика воля до життя зумовлює напад Соломії разом з Іваном Котигорошком на неї, щоб звільнити дорогу людину. Скільки потрібно мужності, героїзму, відваги, шоб піти на цей крок! Недарма ніби з казки приходить на сторінки оповідання Іван Котигорошок, який прагне усюди й завжди допомагати Соломії.

Так, український народ без боротьби не здається, як не здавалася Соломія, як не здавалися і Остап, і Іван, і тисячі подібних до них людей. Можливо, вони і не перемогли, але вказали шлях до волі, тяжкий шлях, на якому чекає багато випробувань. Але цей шлях потрібно було пройти, навіть зі зброєю в руках, бо в його кінці чекала людей воля. Смерть перервала життя Соломії.

Але залишилася пам’ять про неї, яка зігріває вже сивого діда: “Знов мене кличеш, Соломіє? Почекай, швидко прийду, не забарюся вже…” Це кличе Остапа вільна Соломія.

Минуло багато років, і український народ здобув собі волю. Хоч і дорогою ціною, дуже дорогою піною. Але саме це, на мій погляд, і надає йому снаги берегти свою волю, свою незалежність, щоб потім не довелося її знову здобувати у нерівній боротьбі. І тоді вже хто знає, яку ціну нам доведеться за неї платити…

Объяснение:

4,7(24 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Литература
Полный доступ к MOGZ
Живи умнее Безлимитный доступ к MOGZ Оформи подписку
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ