ответ:
1)в жизни деревенской детворы полным-полно радости и веселья: грибы-ягоды, охота, лесные прогулки, игры и песни. наблюдая за работой родителей, они сызмальства привыкают к ответственному и честному отношению к труду. однако, к сожалению, для многих крестьянских игры заканчиваются рано, и они начинают трудиться наравне со взрослыми, потому что большие семьи в даже таких маленьких, но уже рабочих рук.
не многие имеют и возможность учиться, ведь для этого нужны одежда и обувь, чтобы дойти до школы, а кроме того – книжки, тетрадки, карандаши. далеко не все родители имеют на это деньги. не зря пишет поэт о детях крестьян:
но вырастет он, если богу угодно,
а сгибнуть ничто не мешает ему.
частые болезни, недоедание и тяжелая работа не самым лучшим образом сказываются на нелегкой жизни деревенских мальчишек и девчонок. и все же именно этим испытаниям проходят настоящую школу жизни, учатся быть добрыми, оптимистичными, сильными, не сдаваться в сложных ситуациях и не бояться трудностей.
2)в стихотворении главной является, на мой взгляд, мысль о том, что судьба крестьянских детей горькая. рисуя детские детские забавы, некрасов напоминает читателю о том, что даже они небезопасны: ведь родители все время в работе, а дети предоставлены сами себе. поэт говорит о том, что беззаботное это детство не дает детям самого важного - образования. а, значит, впереди в их жизни такой же тяжелый труд, как и у их родителей. и труды эти знакомы крестьянским детям уже рано: так шестилетний влас ведет сам лошадь под уздцы, потому что он второй после отца мужчина в доме.
На нашій планеті живе безліч людей, котрі мають свої почуття, свої думки і свою долю. Кожне наше рішення, кожний крок – змінює нашу життєву стежинку. У одних людей, котрі присвятили своє життя родині, дітям та взаємним почуттям – стежка квітуча та хвиляста. В інших, хто усе життя пробув на самоті – вона в темних плямах.
Ще з народження нас оточують батьки та друзі, котрі повчають і допомагають нам у якихось життєвих рішеннях. Але, коли людині виповнюється вісімнадцять років, її життя вже лише в її руках. І саме від неї залежить те, якою саме буде її доля. Ми вибираємо собі друзів, другу половинку, кар’єру. Все це – підґрунтя нашого життя. І у цьому ми переконуємося навіть у творах Т.Г.Шевченка. У своїх віршах він не раз закликав людей боротись за справедливість, за свої права та за свою долю. Закликами до дії просочений увесь «Кобзар», що не може не розчулити навіть саму міцну душу людини.
І, читаючи такі поеми, як «Катерина», «Причинна» та інші ми бачимо, які тяжкі рішення доводилося приймати головним героям, котрі назавжди змінюють усе їх життя.
Ми – господарі своєї долі. Ніхто не має права робити за нас нашу історію. Навіть маленькі кроки до майбутнього вже змінюють щось у нашій життєвій стежинці. Завдяки віршам Шевченко, ми розуміємо, що, якою би не була дорога на нашій стежці, людина в праві її змінити. Для нас зараз наша майбутня дорога – це навчання. Воно прокладе нам шлях до дорослого життя, і саме ми – майбутні господарі цього життя.
