Основна думка: «Життя – бо ваше вже, а не моє. А тільки я так скажу вам на прощання. Не з тієї пляшки наливаєте. П’єте ви, як бачу, жаль і скорботи. Марно п’єте. Це, хлопці, не ваші напої. Це напої бабські. А воїну треба напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті. Ото ваше вино. А жаль — це не ваше занятіє. Жаль підточує людину, мов та шашіль. Перемагають горді, а не жалісливі!»
У цих словах діда Платона виражена основна думка твору. У такий б Довженко виявив своє бачення ситуації, пропагуючи таку необхідну на той час «науку ненависті». Її своєчасність та актуальність стверджує в оповіданні командир Петро Колодуб, від імені якого ведеться розповідь. Для нього, як і для багатьох відступаючих бійців, переправа через Десну стала справжнім духовним очищенням. Тоді, як сам про те розповідає, його охопив сором і розпач, зникли жаль і туга, натомість «нестерпний вогонь пропік наскрізь». Завдяки цьому вогню, що викресав дід Платон, тепер він, капітан Колодуб, «у бою сторукий, помножений стократ на гнів і ненависть».
Найвищої емоційної напруги сповнений в оповіданні епізод незвичайної смерті мужніх дідів. Платон і Савка гинуть, потопивши посеред Десни свій човен, вщерть наповнений фашистами. Ця драматична сцена теж працює на основну ідею твору. Адже героїчний вчинок дідів — це приклад мужності та відваги для відступаючих бійців, це переконливе підтвердження істинності та щирості їхньої науки.
Образи дідусів Платона і Савки у творі символізують невмирущий героїчний дух рідного народу. Невипадково для цієї ситуації письменник-романтик обрав саме « крайню» вікову категорію — старість. Вона якраз увиразнює кращі народні риси: глибоку мудрість, зневагу до смерті, сміливість, здатність до самопожертви в боротьбі з ворогом.
В современном обществе постепенно исчезают те нравственные ценности, которые мы получили от предков. Главным приоритетов людей становятся личные интересы. Может ли жизнь человеческого общества быть организована по принципу "Каждый сам за себя"? По моему мнению, жизнь не может быть организованной по принципу " Каждый сам за себя". Доказательством этого являются события- войны, происходящие в мире. Если мы будем сами за себя, то в конечном итоге мы сами разрушим свою жизнь. Мир- это то, что мы должны беречь, без него может случиться непредвиденное. Защищая свои интересы, человек теряет друзей, близких ему людей.Вспоминаются слова известного писателя Стендаля:"Каждый сам за себя в пустыне эгоизма, именуемой жизнью.". Не стоит забывать о природе, золотой колыбели в нашей жизни. За последние 50 лет, человек израсходовал около 30% всех земных ресурсов, это означает, что в скором времени мы потеряем жизненноважные ресурсы. Если каждый будет сам за себя, то не пройдёт и одного столетия, как нынешний страх обратится в глобальную катастрофу. Стоит ценить то, что мы имеем. Этому высказыванию, по-моему, противоречит данный принцип. Только оберегая интересы окружающих, можно сохранить баланс и предотвратить катастрофу, внутреннюю и окружающую.
Гостиная. Около десяти часов вечера. Вика сидела на мягком, уютном диване и читала истории. Она набрела на достаточно интересную статью про домового, в которой говорилось, что он защитник дома. Правда, многое показалась ей глупым, и вовсе не правдивым, но девушка все равно захотела проверить, есть ли в ее доме такой хранитель. "Будь, что будет", - подумала Вика. Девушка включила свет на кухне, после зяла тарелку и положила на нее пряник, а также рядом поставила стакан с молоком. Потом оставила все это на столешнице и пошла в ванную комнату, откуда через миленькое отверстие в стене, наподобие окошка, стала наблюдать, встав на цыпочки. Долго ждать не пришлось, внезапно промелькнула маленькая тень с одного конца кухни к другому, а затем очутилась у тарелки. Вика была поражена увиденным, ведь это она считала просто выдумкой! Но страх сковал ее горло, поэтому она не смогла даже крикнуть. Девушка быстро отвернулась и закрыла лицо руками. Боясь выйти из ванной комнаты, Вика просидела там до ночи, пока не пришел ее брат Сергей и не выгнал девушку оттуда. Она рассказала всем об этой удивительной истории, но в нее отказывались верить ее друзья и родственники, списывая все на бурное воображение. Вскоре девушка стала забывать некоторые фрагменты того дня, а потом и вовсе подумала, что это просто была игра ее фантазии.
Відповідь:
Основна думка: «Життя – бо ваше вже, а не моє. А тільки я так скажу вам на прощання. Не з тієї пляшки наливаєте. П’єте ви, як бачу, жаль і скорботи. Марно п’єте. Це, хлопці, не ваші напої. Це напої бабські. А воїну треба напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті. Ото ваше вино. А жаль — це не ваше занятіє. Жаль підточує людину, мов та шашіль. Перемагають горді, а не жалісливі!»
У цих словах діда Платона виражена основна думка твору. У такий б Довженко виявив своє бачення ситуації, пропагуючи таку необхідну на той час «науку ненависті». Її своєчасність та актуальність стверджує в оповіданні командир Петро Колодуб, від імені якого ведеться розповідь. Для нього, як і для багатьох відступаючих бійців, переправа через Десну стала справжнім духовним очищенням. Тоді, як сам про те розповідає, його охопив сором і розпач, зникли жаль і туга, натомість «нестерпний вогонь пропік наскрізь». Завдяки цьому вогню, що викресав дід Платон, тепер він, капітан Колодуб, «у бою сторукий, помножений стократ на гнів і ненависть».
Найвищої емоційної напруги сповнений в оповіданні епізод незвичайної смерті мужніх дідів. Платон і Савка гинуть, потопивши посеред Десни свій човен, вщерть наповнений фашистами. Ця драматична сцена теж працює на основну ідею твору. Адже героїчний вчинок дідів — це приклад мужності та відваги для відступаючих бійців, це переконливе підтвердження істинності та щирості їхньої науки.
Образи дідусів Платона і Савки у творі символізують невмирущий героїчний дух рідного народу. Невипадково для цієї ситуації письменник-романтик обрав саме « крайню» вікову категорію — старість. Вона якраз увиразнює кращі народні риси: глибоку мудрість, зневагу до смерті, сміливість, здатність до самопожертви в боротьбі з ворогом.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/nich-pered-boyem-dovzhenko-analiz
Пояснення: