На мій погляд, не існує жодної юної дівчини яка б не мріяла зустріти своє єдине та справжнє кохання. Є безліч цікавих та романтичних книг про світле почуття любові. Найбільш яскравою книгою про романтичне кохання являється повість Олександра Гріна "Пурпурові вітрила".
В першому класі, як тільки я навчилася читати - я записалася в шкільну бібліотеку. Перша книга, яку я захотіла прочитати виявилася саме "Пурпурові вітрила" Олександра Гріна. Звичайно, в першому класі я не змогла зрозуміти цю повість, я читала і нічого не розуміла. Але потім, коли я трохи підросла і почала читати дуже багато книг, то мене дуже вразила ця книга. Одного разу на літніх канікулах, я відкрила книгу, сівши на лавку під яскравим пекучим сонцем, і не помітила, коли перегорнула останню сторінку. Вона мене настільки захопила, що я навіть не помітила, як промайнув час.
Перед моїми очима яскраво вимальовувалось і дитинство, і юність головних героїв Ассоль і Артура Грея, їх мрії, їх перша зустріч та романтичний корабель з пурпуровими вітрилами. Герої повісті росли і виховувалися в різних по статкам сім'ях. Але їх об'єднували загальні риси: уміння мріяти і романтизм. Грея виховали справжнім чоловіком, який уміє цінити прекрасне та поважати жінок. Цей хоробрий юнак незважаючи на те що виріс в забезпеченій сім’ї не цурався будь-якої роботи, та завжди захищав несправедливо скривджених. Він покинув рідний дім для того щоб стати справжнім моряком. Капітан корабля, де Грей служив юнгою побачив та оцінив впертий характер хлопчини та його бажання досягати поставлених цілей. Юнга за чотири роки служби на флоті став справжнім капітаном, який вмів керувати не лише кораблем але й командою судна.
Асоль виховувалась лише батьком, так як її мати померла ще коли дівчинка була зовсім маленькою. Батько, для того щоб заробити на життя, виготовляв іграшкові моделі кораблів, і Асоль допомагала йому їх продавати. Одного разу місцевий збирач легенд передбачив, що вона зустріне і закохається в справжнього принца, який приїде за нею на судні з пурпуровими вітрилами. Маленька дівчинка запам’ятала та повірила в цю красиву казку. Гарна, розумна та працелюбна дівчина з раннього дитинства мріяла, що зустріне свого єдиного, який покохає її на все життя і буде цінити її такою якою вона є – без посагу і лише зі щирим серцем.
Источник: Твір на тему Пурпурові вітрила Гріна (твір роздум)
Карл Моор не приемлет фальшь, эгоизм, лицемерие и корысть, существующие в окружающем мире, поэтому принимает отчаянное решение: стать атаманом разбойничьей банды, состоящей из таких же, как он сам, молодых людей, потерявших надежду занять Достойное место в жизни. Окончательным толчком к такому шагу явилось письмо брата, в котором тот сообщает Карлу о проклятии отца. Герой твердо уверен в своих силах: «Поставьте меня во главе войска таких молодцов, как я, и Германия станет республикой, перед которой Рим и Спарта покажутся женскими монастырями». Разбойники искренне надеются восстановить порядок в обществе, и этим стремлением они готовы оправдать любые средства. Карл Моор беспощаден к тем, в ком видит источник произвола и угнетения: к княжескому фавориту, добившемуся привилегий благодаря лести и интригам; к советнику, торгующему чинами и должностями; к попу, публично скорбящему об упадке инквизиции. Однако Моор, в отличие от своих товарищей, не опускается до грабежа и раздела добычи. И всю свою долю отдает бедным. Но со временем он начинает понимать, что его друзья все больше ожесточаются, превращаясь в обычных разбойников, получающих удовольствие от насилия и жестоких расправ. К тому же, наделенный острым умом, он сознает, что невозможно искоренить зло и тиранию, продолжая постоянно проливать кровь многочисленных жертв. «О, я глупец, мечтавший исправить свет злодеяниями и блюсти законы беззаконием!», — в отчаянии восклицает он. Подобные противоречия приводят Моора к тому, что он решает сам сдаться властям, вынося таким образом приговор самому себе.
Полной противоположностью Карлу выступает в произведении его брат Франц, который испытывает черную зависть к своему брату, наследнику титула и владений, к тому же счастливому сопернику, которого любит Амалия. Для него ничего не значат такие понятия, как честное имя, совесть, узы кровного родства. Он не останавливается перед низкими интригами, чтобы устранить со своего пути Карла, а затем хладнокровно ускоряет смерть старика отца. Но в конце драмы он начинает осознавать неизбежность небесной кары за свои преступления. Кроме того, Карл находится в страхе перед надвигающимся возмездием в лице разбойников, готовых ворваться в замок. Все эти мысли и страх доводят его почти до помешательства. В своем предсмертном безумии он понимает, что его грешной душе предстоит гореть в аду, и отчаянно старается заставить других вымолить для него Он и сам хочет молиться, но не может: «Здесь, здесь (бьет себя в грудь и в лоб) все пусто... Все выжжено!» — сознается он. В результате этого он кончает жизнь самоубийством.
Как мы видим, смерть обоих братьев добровольна, но в каждом из этих двух случаев заключен различный смысл. Карл погибает, поняв ошибочность пути, избранного им для борьбы с произволом и тиранией. Самоубийство же Франца обусловлено лишь страхом перед жестокой расправой. Оно, по большому счету, предопределено всей его ничтожной жизнью, подлостью, обманом, мелочными устремлениями и жалкими страстями.
Гибнет Франц — ив этом можно увидеть предвещание неминуемой гибели всему «хилому веку», с его пошлостью, низостью, завистливостью и злобой; всем этим «лживым, коварным ехиднам», чьи слезы — вода, сердца — железо. Но гибель Карла, напротив, не является свидетельством краха его идеалов и устремлений. Она подчеркивает только невозможность и бесперспективность одиночной борьбы, не небольшой группы людей изменить весь несправедливый и испорченный мир. Карл Моор умирает по доброй воле, но он умирает «во имя правды» — таков несомненный вывод, который можно сделать из драмы великого писателя.
На мій погляд, не існує жодної юної дівчини яка б не мріяла зустріти своє єдине та справжнє кохання. Є безліч цікавих та романтичних книг про світле почуття любові. Найбільш яскравою книгою про романтичне кохання являється повість Олександра Гріна "Пурпурові вітрила".
В першому класі, як тільки я навчилася читати - я записалася в шкільну бібліотеку. Перша книга, яку я захотіла прочитати виявилася саме "Пурпурові вітрила" Олександра Гріна. Звичайно, в першому класі я не змогла зрозуміти цю повість, я читала і нічого не розуміла. Але потім, коли я трохи підросла і почала читати дуже багато книг, то мене дуже вразила ця книга. Одного разу на літніх канікулах, я відкрила книгу, сівши на лавку під яскравим пекучим сонцем, і не помітила, коли перегорнула останню сторінку. Вона мене настільки захопила, що я навіть не помітила, як промайнув час.
Перед моїми очима яскраво вимальовувалось і дитинство, і юність головних героїв Ассоль і Артура Грея, їх мрії, їх перша зустріч та романтичний корабель з пурпуровими вітрилами. Герої повісті росли і виховувалися в різних по статкам сім'ях. Але їх об'єднували загальні риси: уміння мріяти і романтизм. Грея виховали справжнім чоловіком, який уміє цінити прекрасне та поважати жінок. Цей хоробрий юнак незважаючи на те що виріс в забезпеченій сім’ї не цурався будь-якої роботи, та завжди захищав несправедливо скривджених. Він покинув рідний дім для того щоб стати справжнім моряком. Капітан корабля, де Грей служив юнгою побачив та оцінив впертий характер хлопчини та його бажання досягати поставлених цілей. Юнга за чотири роки служби на флоті став справжнім капітаном, який вмів керувати не лише кораблем але й командою судна.
Асоль виховувалась лише батьком, так як її мати померла ще коли дівчинка була зовсім маленькою. Батько, для того щоб заробити на життя, виготовляв іграшкові моделі кораблів, і Асоль допомагала йому їх продавати. Одного разу місцевий збирач легенд передбачив, що вона зустріне і закохається в справжнього принца, який приїде за нею на судні з пурпуровими вітрилами. Маленька дівчинка запам’ятала та повірила в цю красиву казку. Гарна, розумна та працелюбна дівчина з раннього дитинства мріяла, що зустріне свого єдиного, який покохає її на все життя і буде цінити її такою якою вона є – без посагу і лише зі щирим серцем.
Источник: Твір на тему Пурпурові вітрила Гріна (твір роздум)