Життя… У кожного воно різне. У когось воно радісне, яскраве, багате на події, емоції, враження, активне, а в декого — пасивне, тому сумне, неяскраве. Є люди, які переконані: якщо в житті щось не вдається, то таке життя нічого не вартує. У чому ж його сенс? Узагалі краще тоді не жити. Інші ж дотримуються думки, що життя — найвища цінність, і яким би воно не було, — це безцінний дар, яким людина повинна дорожити навіть тоді, коли в ньому більше смутку, ніж радощів.
Джерело: https://ukrclassic.com.ua/vlasni-vislovlennya/3503-tvir-na-temu-golovne-v-zhitti-tse-same-zhittya-najvishcha-tsinnist-na-zemli Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua
Объяснение:
Три специфічні особливості римської літератури.
Першою відмітною рисою римської літератури в порівнянні з грецької і те, що це література набагато більш пізня і тому набагато більш зріла. Перші пам'ятники римської літератури ставляться до III ст. до н. е.., в той час як перші письмові пам'ятки грецької літератури засвідчені у VIII ст. до н. е.Три специфічні особливості римської літератури.
Другою особливістю римської літератури є те, що вона виникає і розцвітає в той період історії античності, який Греції вже часом занепаду. Це був період еллінізму, тому й говорять про загальний елліністичних-римському періоді літератури та історії
Третя особливість є більш пізнього походження і елліністичної природи. Римська література відтворювала еллінізм надзвичайно інтенсивно, у великих і широких масштабах і в набагато більш драматичних, гарячих і гострих формах. Так, наприклад, комедії Плавта і Теренція, хоча формально і є наслідуванням новоантичної комедії, наприклад Менандру, але їх натуралізм і твереза оцінка життя, їх використання навколишнього побуту і драматизм їх змісту є особливістю саме римської літератури.
"Людмила" была написана в 1808 году. Жуковский показывает нам народные легенды о мертвом женихе, забирающему в могилу невесту, безутешную в своей тоске. Автор с состраданием изобразил чувства Людмилы, не смирившейся с потерей жениха и дерзнувшей обвинять во всём Бога. Гибель Людмилы изображена как закономерная кара за "грех роптанья" ( на Бога). "Бунтующее сердце" Людмилы обречено на ад. заканчивается зловещим страшным хором усопших.