Впевнений, що кожному добре відомий вислів: «Немає повісті на світі більш сумної, ніж повість про Ромео і Джульєтту».
Так, дуже сумний кінець цієї історії… Але чого ж вона навчає?
На мою думку, цей твір – найкраще художнє описання того, що на Землі існують дві найвеличніші сили – Любові й Ненавісті. Перша – несе у світ добро, радість, надію, мірю, сподівання... Ця сила перетворює світ на краще. Все що є гарного на Землі – все це створено завдяки прагненню людей до прекрасного, а двигуном цього прагнення є Любов. Друга сила ніколи і нічого не створює. Ненавість лише руйнує, вона нищіть усе гарне, що створено з любов’ю, залишаючи навколо лише попелище. Це шлях «в нікуди» – у порожнечу.
Отже, цей величний твір навчив мене простим істинам – дбати про свою душу й не пускати до свого серця почуття ненависті й злоби. І, відповідно, не витрачати час на порожні суперечки будь з ким і вибачати тих, хто ще не навчився ЛЮДЯНОСТІ.
Ми можемо зробити світ кращим, але почати потрібно з себе.
Объяснение:
и вдруг она сделалась вся маленькая, маленькая – лицо её не больше пуговки. (9)Но оно мне всё так же ясно видно: вижу, как она улыбнулась мне. (10)Мне нравится видеть её такой крошечной. (11)Я прищуриваю глаза ещё больше, а она все меньше и меньше и она делается ещё меньше. (12)Но я пошевелился – и очарование разрушилось. (13)Я суживаю глаза, поворачиваюсь, всячески стараюсь возобновить его, но напрасно. (14)Я встаю, с ногами забираюсь и уютно укладываюсь на кресло. (15) и ты опять заснешь