Роман Д.Свіфта "Мандри Гулівера" це твір-пародія на англійську монархію. Тому він містить у собі різні засоби комічного.
Іронія – це насмішка, яка має зовні благопристойну форму.
Гумор – відображення смішного в доброзичливому, жартівливому тоні.
"...п'ять чи шість кандидатів просять у імператора дозволу розважити його та двір танцями на канаті, і той, хто найвище підстрибне і не впаде, одержує посаду".
"Імператор бере в руки палицю й тримає її горизонтально, а претенденти, ідучи один за одним, то стрибають через неї, то пролазять попід нею, туди й назад, залежно від того, підіймає чи опускає палицю імператор. ... Хто виконує всі ці штуки найдовше і з найбільшою спритністю, той дістає в нагороду синю нитку; другий приз - червона нитка; третій - зелена. їх носять замість пояса, двічі оперезавшись круг стану, і рідко трапляється вельможа, не прикрашений хоча б одним таким поясом".
"імператор ... вигадав собі дуже оригінальну розвагу. Він попросив мене стати ... і якнайширше розставити ноги... Потім він наказав своєму головнокомандувачеві вишикувати військо зімкнутими лавами і провести його церемоніальним маршем піді мною: піхоту по двадцять чотири чоловіки в ряд, а кінноту - по шістнадцять,- виставивши списи, з барабанним боєм і розгорнутими прапорами. В параді взяли участь три тисячі піхотинців та тисяча вершників. Його величність наказав, під страхом смертної кари, щоб кожен солдат під час параду поводився якнайчемніше щодо моєї особи. Це не перешкодило, проте, кільком молодим офіцерам, проходячи піді мною, глянути вгору. І, по правді признаюся, штани мої були тоді в такому жалюгідному стані, що ті офіцери мали підстави досхочу посміятись і подивуватися де з чого".
"... може здатися,... нібито в нас усе гаразд, насправді над нами тяжать два лиха - гострі партійні чвари всередині країни і можливий напад надзвичайно могутнього зовнішнього ворога. ... сімдесят місяців тому в нашій імперії утворилися дві ворожі партії - відомі під назвою Тремексенів і Слемексенів, від високих і низьких підборів на черевиках, чим вони відрізняються одні від одних".
Я горжусь тем, что живу на планете Земля. Земля - планета с тысячью возможностями. Здесь есть мои друзья, семья с которыми никогда не бывает скучно. Здесь много красивых мест, которые бы мне хотелось поведать. Тут есть океаны, моря, леса, пустыни. Наша планета очень большая. Здесь обитают такие разные животные и растут такие разные, красивые растения. На Земле много людей, которые строят парки, дома и другие здания. Тут, на моей чудесной планете никогда не бывает скучно, поэтому я и горжусь, что живу здесь!
Это стоит почитать. Рассказ короткий. К вдове в имение приезжает знакомый ее покойного мужа и требует у нее возврата денег, которые муж занимал. Женщина деньги отдавать не хочет. Слово за слово, дело доходит до разбирательства со стрельбой. Происходит нечто вроде дуэли в оранжерее ( если правильо помню). Но, к счастью, никто не только не убит, но даже не ранен. Дело кончается миром - отставной поручик артиллерии Григорий Смирнов влюблен в эту необыкновенную женщину...
Р.S. По этому рассказу снят в свое время фильм, в котором великолепно сыграли Жаров и Андровская. Фильм снят очень давно, но игра артистов - вне критики.