Мөхәммәд галәйһиссәләм Гарәп ярымутравында иң көчле булган Кораеш кабиләсенең хөрмәтле һәм затлы нәселләреннән була. Ислам тарихчылары аның нәселен егерме бер буынга кадәр, Гаднәнгә хәтле, төгәл ачыклаганнар. Кайбер тарихчылар исә Мөхәммәд пәйгамбәр бабаларын Адәм галәйһиссәләмгә хәтле җиткергәннәр. Әмма барсы да нәсәп-шәрифнең Исмәгыйль пәйгамбәргә барып тоташуында бердәм фикердә торалар. Шулай итеп Мөхәммәд галәйһиссәләмнең әтисе Габдулла бине Габделмоталлиб бине Һашимбине Габдеманнаф бине Кусай бине Киләб бине Мурра бине Кагъб бине Лүәй бине Галиб бине Фиһр бине Мәлик бине ән-Надр бине Кинәнә бине Хозәймә бине Мудрикә бине Ильяс бине Модар бине Низар бине Мәгадд бине Гаднән[9].
Гаднәннән соң дәвам иткән буыннар хакында ислам галимнәре төрле карашта тора. Беренче ислам тарихчыларыннан булган Ибн Һишам Гаднәннән соң булган Мөхәммәд пәйгамбәр нәселенең болай дәвам иткән вариантын күрсәтә: Гаднән бине Әдәд бине Мокаввим бине Нәхур бине Сәйрах бине Йәгрүб бине Йәшҗуб бине Нәбит бине Исмәгыйль бине Ибраһим бине Тарих бине Нәхур бине Саруг бине Шалих бине Ирфәхшәд бине Сәм бине Нух бине Ләмк бине Мүтәвәшлих бине Әхнух (бу Идрис пәйгамбәр) бине Йәрд бине Мөһлил бине Кайнан бине Йәниш бине Шис бине Адәм.[10]
Мөхәммәд пәйгамбәрнең әнисе Әминә шулай ук затлы нәселдән, Мәдинә шәһәрендәге Ибне Зуһра кабиләсе башлыкларыннан булган Вәһб бине Габдүманнаф бине Зуһра бине Киләб бине Мурра кызы иде[11].
Класици́зм (англ. classicism, від лат. classicus — зразковий) — напрям в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в культурі XVI ст. Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст.). Певною мірою притаманний мистецтву усіх країн Європи, у деяких зберігав свої позиції аж до першої чверті XIX ст. Для класицизму важливим був принцип свободи вибору — необмеженість власного, суб'єктивного трактування історичних форм[1].

Готична церква Сен Есташ, Париж. Західний фасад в стилі класицизм 18 ст.(арх. П'єр-Луї Моро-Депрео)

Церква La Madeleine у Парижі
Витоки класицизму в літературіРедагувати
Для класицизму характерна орієнтація на античну літературу, яка проголошувалася ідеальною, класичною, гідною наслідування. Теоретичним підґрунтям класицизму була антична теорія поетики і насамперед «Поетика» Арістотеля, теоретичні засади якого втілювала французька «Плеяда» (XVII ст.). У виробленні своїх загальнотеоретичних програм, особливо в галузі жанру і стилю, класицизм спирався і на філософію раціоналізму.
Визначальні риси класицизму:
раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів);
наслідування зразків античного мистецтва;
нормативність, встановлення вічних та непорушних правил і законів (для драматургії — це закон трьох єдностей (дії, часу й місця);
обов'язкове дотримання канонічних правил написання творів (зображення героя тільки при виконанні державного обов'язку, різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних, суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість композиції тощо);
у галузі мови класицизм ставив вимоги ясності та чистоти, ідеалом була мова афористична, понятійна, яка відповідала б засадам теорії трьох стилів;
аристократизм, орієнтування на вимоги, смаки вищої суспільної верстви;
встановлення ієрархії жанрів, серед яких найважливішими вважалися античні; поділ жанрів на «серйозні», «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) та «низькі», «розважальні» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма).