"Айвенго" характеристика Седрик Сакс
Джерело: https://dovidka.biz.ua/ayvengo-harakteristika-sedrika-saksa/
Объяснение:
Седрик Сакс - яркий представитель и выразитель идей англосаксов (даже прозвище говорит об этом) В его образе прослеживается приверженность старинных традиций и родного языка, гордость за славу англосаксов (во время рассказа паломника на турнире). Храбрость, мужество Седрика защитить себя, своих родных, собственные принципы вызывают уважение к этому герою. Сила Седрика - в его искренности прийти на а) опекунство над леди Ровена; б) гостеприимство к путникам во время непогоды; в) умение взять под свою защиту слабых (Исаак и его дочь) г) умение вознаграждать и быть благодарным (Вамба, Группа). Седрик может жертвовать собственными интересами ради общего дела . Он воспитывал леди Ровену, представительницу древнего королевского рода и мечтал выдать ее замуж за знатного Ательстана Конингсбургского, для того, что возродить большой род. Он настолько был предан своей идее, что выгнал своего сына Айвенго, когда узнал, что тот влюбился в Ровену. Но у героя есть также и отрицательные черты - вспыльчивость, привычка управлять собственными судьбами как следствие его социального статуса. Описание Седрика Сакса: "... По лицу Седрика было видно, что он человек прямодушный, нетерпеливый и вспыльчивый. Среднего роста, широкоплечий, с длинными руками, он отличался крепким телосложением ... Голова его была правильной формы, зубы белые, широкое лицо с большими голубыми глазами дышало смелостью и прямотой и выражало такое благодушие, которая легко переминяляся вспышками внезапного гнева. В его глазах блестели гордость и постоянная настороженность, потому что этот человек всю жизнь защищала свои права, посягательства на которые непрестанно повторялись, а его быстрая, горячая и решительная натура всегда держали его в тревоге за свой чрезвычайное положение. Длинные русые волосы Седрика, разделенное равным пробором, который шел от темени до лба, падал на плечи; седина едва пробивалась в нем, хотя ему шел шестидесятый год ... "
Т. Г.Шевченко з’явився у моєму житті, коли я була маленькою. Читала твори великого поета – і все більше переконувалася, що Тарас Григорович Шевченко – незвичайна людина. Його талант, любов до рідного краю, вболівання за долю українського народу, ненависть до гноблення тривожили мою душу. Т. Шевченко став для мене духовним наставником. Я захоплююся його „Кобзарем”, який відкрив переді мною картини минулого кріпацького життя, викликав сльози співчуття. Саме завдяки цій книжці я зрозуміла трагедію українського народу з його вічним прагненням до свободи.
Твори поета легко зрозуміти, бо в кожному можна відчути часточку Кобзаревої душі. Затамувавши подих, читала баладу „Причинна”, уявляла, як „ реве та стогне Дніпр широкий…”, місячну буряну ніч, чула крики сичів і бачила змучену чеканнями дівчину. Вона згубила найдорожче у своєму житті – коханого і тепер страждає, втративши сенс життя. Героїня постає перед нами безсилою, тендітною, ніжною істотою, яка залишається одна у всьому світі наодинці зі своїм горем та переживаннями. Уже в цій баладі відчувається фольклорний тип мислення Шевченка, тісний зв'язок з народом. Збурений Дніпро – то символ боротьби поневоленої української нації за свою свободу, символ України. Композитором Данилом Крижанівським створена пісня „Реве та стогне Дніпр широкий…”, яка стала одним із національних гімнів України.
Справжнім шедевром лірики поета справедливо вважають вірш „Садок вишневий коло хати”, який з’явився як результат ностальгії Т.Шевченка за рідним краєм, земляками, піснями. Автор змальовує вимріяну ним гармонію краси і природи, людини і мистецтва, радості життя у взаємній любові. Вишня і соловейко як уособлення української садиби, сім’ї, кохання зачаровує читача. Відчувається непідкупна любов Т.Шевченка до сільської хати, яка є одвічним оберегом великої української родини.