Сочинение по поэме Гоголя Мертвые души
Николай Гоголь - автор бессмертного произведения, которое обозначалось им как поэма, Мертвых душ. В этой поэме сатирически изображается русская жизнь, ее отрицательные стороны, высмеиваются человеческие пороки, которые были свойственны людям того времени.
В этой поэме речь идет о чиновниках, которые одержимы жаждой наживы, деньги полностью их поработили, заставили утратить сознание. Эти люди стали алчными и бессердечными, главная цель их существования – получить как можно большее количество денег, неважно каким путем, можно даже совершенно противозаконным и даже сумасшедшим.
Павел Чичиков – главные герой произведения, бывший чиновник, по внешнему виду который является средним человеком “ни слишком толст, ни слишком тонок», его характер изображается особенно подробно – видна его личностная психология, даже рассказывается о его детстве. Чичиков не имеет знатного происхождения, однако ему удалось получить хорошее образование, особенно хорошо ему давались точные науки. Это человек, у которого было бедное детство, который рано научился сам зарабатывать и экономить, однако честная работа чиновника не позволила ему сделать большое состояние, поэтому он решает стать богатым любым Со временем, была найдена лазейка, которая позволяла обогатиться обманным путем Он приезжает в город N, с целью покупки «мертвых душ», занимается подлогом документов. Цель этого персонажа – получение денег от Опекунского совета, куда в то время можно было заложить крестьянина как имущество и получить за него деньги. Совет этот, спонсировался благотворительностью и предназначался для детям, оставшимся без родителей, а также нуждающимся. Получается, что махинация Чичикова состояла в получении денег от Опекунского совета за «мертвые души», крестьян, которые уже умерли, но еще числились живыми, за которых помещики продолжали платить налоги. Этот прагматичные человек собирался фактически украсть деньги у сирот, инвалидов и престарелых людей.
Несмотря на абсурдность идеи, все помещики, к которым приезжал главный герой поэмы, кроме одного, Ноздрева, согласились продать Павлу Чичикову документы на «мертвые души». Им было выгодно, отпадала надобность платить налоги за них, а также они получали деньги за людей, которых уже не было на свете.
Все помещики, герои произведения, осуждаются автором, они представляются как беспринципные, глупые люди, жадные до наживы. В этих персонажах передается тревога Гоголя за «птицу Русь» - горячо любимую писателем Россию.
1.герасим – главный герой повести и. с. тургенева «муму», глухонемой дворник на дворе у старой барыни, человек необычайно силы со строгим и суровым нравом.
2.немой дворник самодурки-барыни, человек строгого и серьезного нрава, настоящий богатырь, огромного роста и необыкновенной силы.
герасима, жившего в деревне, по капризу барыни привозят в город, где он попадает в атмосферу подхалимства и завистничества, которая царит среди крепостных в доме помещицы
3.татьяна была безответная, она никогда ни с кем не говорила, была нема как личность. герасим хотел кому-то , кого-то защищать и увидел, что татьяна нуждается в защите. он дарил ей подарки и защищал от насмешек дворни.
4.лишенный возможности общаться с людьми, герасим понимал их, чувствовал отношение к себе, улавливал настроение людей. он смог оценить доброту татьяны, старался защищать ее. потеряв татьяну, герасим всю душу отдавал муму, заботился о ней и берег ее.
5.тургенев хотел показать нам, что крепостное право порождает тип человека-лакея, прихвостня, прихлебателя, у которого отсутствует чувство собственного достоинства. герасим протестует не просто против приказа барыни утопить муму, но против таких отношений, при которых люди теряют свои лучшие качества, против отношений барства и рабства
6.тургенев сравнивает герасима с молодым, здоровым быком, «которого только что взяли с нивы, где сочная трава росла ему по брюхо» ; герасим в городе чувствует себя «как пойманный зверь»
7.незнаю
8.придумаю сам
ПРИГОДИ ТА ФАНТАСТИКА
ДЖ. СВІФТ, Д. КОНАН ДОЙЛ
Причини популярності творів про Шерлока Холмса
У літературі є такі твори, що не залишають байдужими ні дорослих, ні дітей. До них весь час повертаються, перечитують, із величезним задоволенням дивляться екранізації. До таких письменників, на мою думку, належить Артур Конан Дойль.
Саме він вигадав таких дивних джентльменів, як Шерлок Холмс і доктор Ватсон.
Шерлок Холмс прославився тим, що розслідував злочини, які вчиняли люди різного віку. Разом із тим він намагався зрозуміти,що штовхає людину на злочин. Відомо, що всі злочини проходять через людську свідомість, стаючи вчинками.
Аналізуючи вчинки людей, Шерлок Холмс намагається зрозуміти психологію особистості.
Доктор Ватсон, лікар за професією, був товаришем Шерлока Холмса та його мірним помічником.
Обидва герої розумні, інтелігентні, з добре розвиненим логічним мисленням, професіонали в своїй справі. Холмс і Ватсон чудово взаємодоповнюють один одного, тому їх і називають класичним детективним дуетом.
А причини популярності творів про Шерлока Холмса криються у гострій інтризі, яка захоплює читача з перших же сторінок.І, звичайно, у дивовижному вмінні Шерлока Холмса розплутувати найскладніші справи. До того ж, читаючи ці твори, вчишся краще розбиратися в людях. А потім розумієш важливість знань і різних предметів, які можуть знадобитися в будь-якій життєвій ситуації.
Чого повчають твори Дж. Свіфта та А. Конан Дойля?
У пам’ятникові літератури Київської Русі XII століття “Повість минулих літ” про книгу написано пророчі слова: “Книга – бездонна глибина, ми ними в печалі пишаємось, вони – узда для тіла і душі. Мудрість – велика”. Кожна книга чогось навчає, розкриває якісь невідомі раніше таємниці.
Тому, мабуть, і люблять книги справжні любителі красного письменства.
Цікавими є книги відомих англійських письменників Дж. Свіфта та А. Конан Дойля. Різні письменники, різні твори, різні проблеми… Але всі вони захоплюють і першої ж сторінки.
Переживаєш за Гуллівера і не зовсім розумієш, чому він так себе дивно поводить, хочеш підказати йому правильну лінію поведінки. Хвилюєшся за Шерлока Холмса і доктора Ватсона і дивуєшся їхній дивовижній здібності прораховувати вчинки інших, умінню логічно мислити.
Але які б питання не порушували письменники, головними залишаються проблеми духовного й морального життя суспільства. Дж. Свіфт змушує людство замислюватися над своїм життям, дбати про чистоту думок та душі й обрати шлях до майбутнього. Не можна опускатися до рівня ліліпутів і тим більше коритися їм.
Треба мати власну гідність, бути собою, бо тільки так люди здатні побудувати нове, краще жита.
А. Конан Дойл намагається навчити бути уважними до людей, уміння аналізути їхні вчинки, бо тільки так можна зрозуміти психологію особистості.
Правдивим є вислів з уже згадуваної “Повісті минулих літ”: “Велика-бо користь буває чоловікові від науки книжної, бо книги вказують нам і навчають нас, як іти шляхом покаяння, і мудрість, і стриманість здобуваємо із слів книжних. Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу – це джерела мудрості”. Головне – не забувати цю мудрість.