КОНЕЧНО НЕ ДЕСЯТЬ ПРЕДЛОЖЕНИЙ
Герои Платонова-это мужественные люди,пытающиеся изменить мир к лучшему.Отношение к ним может быть одним-это уважение и понимание,что их жертвы не напрасны.Люди труда,которые поднимают авторитет машинистов,работников транспорта,так как являются мастерами своего дела.
Платонов в своём рассказе затрагивает тему неравнодушия людей,готовности прийти на Автор относится к своим героям с пониманием,уважением.Платонов не бросает их в трудных ситуациях,они с честью выходят из затруднений,это говорит о любви автора к своим персонажам. Александр Васильевич Мальцев -самый опытный и лучший машинист в депо.Его уважают коллеги,ценят мастера,а Мальцев лишь позволяет с собой общаться,свысока смотря на коллег.Он прекрасно чувствует технику и может устранить любую поломку,в этом его преимущество перед остальными машинистами.Но случается беда,во время грозы молния временно слепит Мальцева,происходит расследование и он получает срок.Тогда его Константин добивается оправдания Мальцева,через опыт на установке Тесла.Старика отпускают,но он слепнет,но Константину удаётся вернуть зрение,дав слепому управлять поездом. Мир прекрасен,когда рядом есть неравнодушные люди,которые приходят на Современный мир жесток,выживают сильнейшие,ярость времени становится привычной,но с другой стороны всегда есть человеческий фактор,уравновешивающий бездушную машину правосудия и положение человека с этой механической структуре,за счёт доброты,сочувствия и взаимо Вот об этом нам и поведал автор,в своём прекрасном произведении.
У житті завжди варіантів більше одного, а вже точок зору стільки, скільки людей на планеті. І кожен упевнений, що тільки його правильна. Це відноситься і до відповіді на питання: «Для чого людині сімя?».
Над питанням створення сім’ї коли-небудь починають замислюватися всі. Але що з цього виходить? Спробую трохи узагальнити.
Перша думка, яка закрадається в таких випадках: а навіщо воно взагалі треба? Далі йдуть роздуми про виникнення сімейного ладу, аналіз спільного життя батьків і розбір польотів або, швидше, падінь в пучину «вічних» відносин близьких друзів. І ось тут починається найцікавіше – всі щасливі, навколишні радять швидше і самому змінити статус і суспільне становище, але стогони і скарги на сімейне життя мчать з усіх боків, число анекдотів про конфлікти чоловіка, тещі, дружини і подібної рідні тільки збільшується, а ти, як Гамлет, розриваєшся між «бути чи не бути», одружуватися, виходити заміж…
Сім’я є свого роду є притулком, що дозволяє пережити всі труднощі і негаразди. Це той тил, за який зазвичай не турбуєшся. І якщо мій дім – моя фортеця, то сім’я – це її хранителі. Людині необхідно відчувати себе потрібним і зрозумілим. А ще хочеться ласки і у відповідь – турботи. Тому дуже часто сім’я створюється, щоб поряд з тобою був однодумець, який завжди буде на твоєму боці, який готовий вислуховувати будь-які твої занудства, людина, якій на буде добре тоді, коли і тобі добре, і на підтримку якого можна розраховувати у важкі хвилини. Ти засинаєш і прокидаєшся з близькою і рідною людиною, знаєш, що можеш бути слабким, хочеться швидше потрапляти додому і бачити очі, які люблять і з нетерпінням чекають. Те, що дає людині сім’я, замінити дуже важко або майже неможливо. Якщо з’являються сумніви з цього приводу, то задайте собі таке питання: чи потрібна вам та сім’я, в якій ви виросли? Адже для дитини сім’я – це цілий світ, який завжди захистить і підготує до життя. Сім’я – це батьки, які можуть навчити своїх дітей літати і при цьому дають їм коріння.
Може бути, це спірно, але сім’я, справжня сім’я, в нашому світі поняття трохи ілюзорне… Сім’я – це постійна робота (своєрідне зусилля), особливо в тій її частині коли доводиться обходити гострі кути і не створювати нові, а хто ж хоче працювати не перестаючи, без вихідних і відпусток. І тоді здається, що дійсно ше не створювати нові проблеми і турботи, що недоліки нового життя переважують його гідності, і немає сенсу, взагалі, вставати з дивана, щоб щось змінити. Супутник життя починає здаватися ворогом, раз його присутність пов’язана з такими розумовими потугами. Залітні думки (про витрати на весілля, серйозні зміни, майбутніх дітей і, не дай Бог, розлучення) вступають в бій з рідними поняттями про спокій, затишок, свободу і безпеку давно живуть в голові. Все це лякає, і ти робиш крок назад: «А може почекаємо? Не будемо нікуди поспішати? Довчимося, допрацюємо… доживемо?».
Зараз все частіше з’являються життєві приклади людей, які чудово живуть цивільним шлюбом. Або, раптом, на роботі підвертаються пропозиції про тривалі відрядження або вільну посаду в іншому місті … І ти залишаєш людину, з якою ще вчора був готовий обійти пішки земну кулю – так ше. А навіщо ускладнювати життя? Або не ускладнювати, а міняти? А, може бути, це говорить наша лінь або страх, адже, все нове лякає?
А не пробували ви поставити собі зворотне питання: навіщо людині бути одній? До речі, на запитання в анкеті: «Навіщо потрібна родина?» один молодий чоловік мудро і ємко відповів: «Щоб отримувати задоволення від створеного тобою». І тоді дурні думки і безпідставні страхи відступають самі собою. Якщо поруч є людина, готова поділитися з тобою найдорожчим, що у неї є – життям, то навіщо сім’я – вже не важливо. Принаймні і не принципово. Є – добре, ні – … Адже сім’я – це не мета, це один із в життя.
Объяснение:
Творчество русского писателя довольно разнообразно, но особое место в нем занимают сатирические произведения, в которых автор, чтобы обойти цензуру, выражает собственное отношение к различным негативным общественным явлениям и человеческим поступкам.
Продолжая начатые Гоголем традиции сатиры, автор создал большое количество произведений, в которых подверг критике и российские реформы XIX века, и государственные устои страны.
Для юмористического изображения героев своих работ писатель использовал, в первую очередь, членов собственной семьи. Так, характерные черты родных братьев Салтыкова-Щедрина описаны в романе «Господа Головлевы» (Иудушка Головлев), а образ матери раскрыт через изображение деспотичных помещиц в рассказах «Пошехонская старина», «Госпожа Падейкова», «Благонамеренные речи».
Отдельное место в творчестве писателя занимают сатирические сказки, в которых через наделенные пародийным смыслом образы животных Салтыков-Щедрин высмеивает людские пороки. Приемы, которые автор использует при создании сатирических героев, многогранны: это аллегория, гротеск, гипербола, фантастические мотивы, и, конечно же, иносказание.
В сказочной истории «Карась-идеалист» писатель высмеивает интеллигенцию того времени и бесполезность ее бесконечных споров о морали, которые были модны в те годы.
Рассказывая сказку «Коняга» путем использования такого метода сатиры, как символизм, отражает боль простого русского человека, который угнетен веками.
В повести-сказке «Дикий помещик» писатель повествует о классическом русском барине, весьма необразованном и глупом, который всю жизнь мечтает избавиться от мужиков, не понимая, что без крестьян и его жизнь прекратиться.
Знаменитая «Повесть о том, как один мужик двух генералов прокормил» раскрывает глубокие социальные проблемы тогдашнего общества путем изображения паразитирующих и бесполезных граждан, главными чертами которых являются лень, глупость, невежество.
Источник: Сатира Салтыкова-Щедрина (юмор в сказках, произведениях, творчестве) сочинение