Розвиток конфлікту між Норою та оточуючими має глибоко новаторську форму. Автор, поступово аналізуючи стосунки в сучасній йому родині, показує приховані механізми знищення людської індивідуальності, душі персонажів. Через деякий час сімейне щастя починає розкривати свої внутрішні сторони. Виявляється, що чоловік Нори лише на перший погляд кохає дружину, але насправді вона для нього лише прекрасна іграшка, «лялечка», його власність, яку не соромно показати іншим і яка ніколи своєю поведінкою не засмутить чоловіка.
Важливим мотивом, який спрямовує розвиток драматичних подій у п’єсі, стає незгода Нори з тим, що вона легковажна людина, яка не здатна на серйозні вчинки. Вона зовсім не така, якою її бачать чоловік і подруги. Це сильна, вольова жінка, яка вміє по-справжньому кохати, яка задля близької людини здатна на все, навіть пожертвувати життям. Але Нора водночас тактовна, ніжна і чуйна. Доля випробовує її: лихвар Крогстад, знаючи таємницю жінки протягом восьми років, шантажує її. З першим листом злодія в дім приходить біда. Уперше Нора наважується все розповісти чоловікові, але виявляється, що для нього кар’єра, особистий престиж - найголовніше. Торвальд не проходить моральне випробування. Другий лист Крогстада, в якому той повергає боргову записку Норі, дає привід Торвальду зробити широкий жест прощення дружини, але останній цього вже не вистачає. І вона обрушується на все загальноприйняте,, що заважає пошукам власного «я». Людина повинна перш за все виховувати себе, а потім ще когось. Нора виносить вирок і законам суспільства, і релігії, і навіть своєму коханню. Героїня вирішує шукати істину і вирушає назустріч невідомому.
Героиня в любовной лирике Тютчева (вспомним его знаменитый “денисьевский цикл”, посвященный “незаконной” жене Елене Александровне Денисьевой) также жертва – рока, судьбы, общественного мнения, любви, наконец:
Судьбы ужасным приговором
Твоя любовь для ней была,
И незаслуженным позором
На жизнь ее она легла!
Но героиня не заслуживает такой печальной судьбы, ведь она, по мнению поэта, прекрасное и чистое существо, которое не побоялось людской молвы, последовало за зовом своего сердца: “Я стражду, не живу… им, им одним живу я…”
Героиня лирики Тютчева любить по-настоящему, жертвенно, полностью растворяясь в любимом, как это сделать только настоящая женщина:
Перед любовию твоею
Мне больно вспомнить о себе –
Стою, молчу, благоговею
И поклоняюся тебе…
Герой Тютчева теряет свою возлюбленную. Однако все они понимают, что эти женщины – лучшее, что когда-либо было в их жизни: “Нет! ни одни глаза не заменили мне тех, когда-то с любовию устремленных на меня глаз, ни на чье сердце, припавшее к моей груди, не отвечало мое сердце таким радостным и сладким замиранием!” –
Твой милый образ, незабвенный,
Он предо мной везде, всегда,
Недостижимый, неизменный,
Как ночью на небе звезда…
что записать ? ? ? 2 компаса
обычный , с намогниченой иголки