Кожна людина в нашому світі хоч віддалено, але знайомий з нещасної і вічної історією кохання Ромео і Джульєтти. Шекспір настільки точно мав передавати стан героїв і описувати ситуації, які в його час були рідкісними і йому вдавалося це робити настільки доступно для людей, що ці ситуації ставали абсурдними в його творах. Останні рядки даного твору описують стан читачів, коли вони добираються до кінця. Давайте ж розберемо, чому доля головних героєм привела їх до трагічного кінця.
Варто почати з самого початку. Ворожнеча Монтеккі і Капулетті йде углиб століть настільки, що вони і самі вже не знаю її причини, але старанно продовжують її підтримувати. Наскільки б все було простіше, якби сім’ї головних героїв просто взяли любов своїх дітей і залишили свою ворожнечу в минулому до їх трагічної смерті. Але як відомо, Шекспір не часто писав щасливі кінці для своїх героїв. Не обійшлося і винятком цей випадок. Лише втрата своїх дітей змусили головні сім’ї побачити до чого призвела їхня дурна ворожнеча, вони усвідомили її руйнівну силу. На жаль, це був єдиний варіант вирішення конфлікту століть. Монтеккі і Капулетті давно нічого не бачили далі своїх дворів і навіть не допускали думок про те, що можна жити інакше. Любов вирішує все, і на жаль в цей раз їй теж довелося послужити свою роль в подібному трагічному образі. Ромео і Джульєтта послужили важелем возз’єднання.
Твір-роздум на морально-етичну тему за трагедією В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта»
Найзнаменитіша і найтрагічніша історія кохання - це безсумнівно трагедія Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Це історія про сварки і союз, про юнацький максималізм і людські переживання. Відомо, що англійський драматург, Вільям Шекспір, переказав у своїй художній манері історію двох закоханих, про яких існувало народне сказання в літературі Італії.
У п'єсі піднімаються традиційні для розуміння проблеми: сила любові і ненависті, батьки і діти, борг і особисті бажання. Читаючи твір, ми поринаємо у світ юнацької пристрасті, закоханості між головними героями. Їхні почуття засновані на любові з першого погляду. Буря емоцій штовхає Ромео і Джульєтту на необдумані вчинки. Діти ворогуючих кланів, Монтеккі і Капулетті, вони стоять «на краю обриву», готові розірвати будь-які сімейні узи зі своїми рідними. Чи справжнє їхнє кохання? Хочеться вірити, що саме такими мають бути справжні почуття. Мені здається, що в юному віці серця найбільше відкриті для любові, коли це почуття надихає і забарвлює світ в різнокольорові відтінки, коли хочеться дихати одним повітрям і радіти життю. Все або нічого - такий підсумок трагедії Шекспіра.
Автор, порушуючи тему ворожнечі між родинами Капулетті і Монтеккі, показує читачеві-глядачеві лише молодих людей з різних сімей, які намагаються самоствердитися за рахунок інших, адже це іб випробувати кращі клинки Верони, помірятися кулаками. І тут виникає питання про силу ворожнечі між сім'ями, наскільки вона мала місце в дійсності. Мені здається, що саме юнацька незрілість і привела до сумних подій, вбивства Тибальта, а потім і трагічної загибелі Ромео і Джульєтти.
Завдяки поетичній мові трагедії «Ромео і Джульєтта» перед нами виникають і акцентуються картини моралізаторства. Людиною рухають її внутрішні принципи. Хіба не було іншого шляху для цієї пари? Чому не можна було втекти, якщо така сила їх любові, розповісти свої батькам? Тоді що сильніше: честь або кохання? Ми віримо в те, що самі собі малюємо. Ми бачимо те, що хочемо побачити. У цій трагедії юнацький максималізм якнайкраще описує й передає всю гаму почуттів ще недоспілої особистості, коли існує тільки одне правильне рішення, коли людина не шукає або не бачить інших обхідних шляхів.
Цікавою, на мій погляд, є тема влади і всевладдя в трагедії В.Шекспіра, де батьківська влада, бажання видати Джульєтту за Паріса, розуміння якогось боргу меркне перед владою Бога. Що судилося, того не минути. Навіть сам монах, порушує прийняте правило питати благословення у батьків закоханих, сам сприяє їх союзу і всіляко намагається їм до , проявляючи справжній гуманізм. Таким чином, підкреслюється, що не існує ніякої земної влади, тільки Божа воля. Мораль прекрасної трагедії В.Шекспіра, на мій погляд, полягає в тому, що щирість і любов, що прославлені вірою, повинні правити світом, а не покірність старим звичаям і обмеженим громадським нормам.
Объяснение: