Илюша,мальчик лет 12-ти ,работает с братом на бумажной фабрике,из крестьян,но не бедных,даже новые лапти и рубаха свои имеются.Беловолосый,почти белый мальчик,с вытянутым,подслеповатым лицом.Работа не из лёгких ,частенько они остаются ночевать на фабрике ,чтобы не терять время на дорогу домой.Рассказ мальчика о домовом,который пугал рабочих на фабрике.Сам он не видел нечисть,рассказывает со слов "очевидцев",но очень красочно и подробно описывает проделки нечистой силы.История с утопленником показывает страхи рабочих перед смертью,барашки на могилах ,как попытка осмысления смерти,даже паперть перед церковью,в рассказе Илюши,звучит как предсказание,кто умрёт в следующем году.История о Тришке и солнечном затмении-это крестьянские страхи о конце света.
Костя,болезненный и худой крестьянский мальчик,лет 10-ти.Маленькие черты лица,похож на белку,с большими,маслянистыми глазами.Он боится рассказов товарищей,трусишка ,по словам автора.Его рассказ о встрече русалки с плотником ,которая зазывала его к себе.Плотник нашёл дорогу домой,но после этого стал нелюдимым.Как сказку ,рассказывает Костя свою историю.Рассказ о гибели Васи и его матери ,как народная песня.Деревенские страхи отражены в рассказах мальчика.
Павлуша ,из бедной семьи,даже лаптей нет у него.Неказистый,с некрасивым лицом и темными волосами,в рубахе и "заплатанных "штанов.Ему 12 лет,но он один из всей компании пытается дать объяснения суевериям.Подбадривая товарищей,он пытает им показать,что крик птицы в ночи не проделки нечисти,а всего лишь природа.Не стоит призывать крестную силу,можно и посмотреть происходящее .Он один не боится ночи и её звуков,смело бежит с собаками ,набирает воду из реки ,не смотря на зов утопленника Васи.Смелость,попытка рационального объяснения многих событий ,знание природы ,критика суеверий и предрассудков-это отличает Павлушу от всех остальных мальчиков.
Федя самый старший из всех,ему 14 лет и он из богатой крестьянской семьи.Стройный,белокурый,с красивым лицом и рассеянной улыбкой.В ночное он пошёл не из за нужды,а для развлечения,ему не надо работать,у него "даже сапоги свои " есть и добротная,нарядная рубаха.Ему нравятся рассказы о нечистой силе ,но самому ему нечего рассказать,в его спокойной ,сытой жизни ничего сверхъестественного не происходит,его семью не будоражат слухи и россказни,он ограждён от суеверных страстей своим положением. тон показывает снисходительное отношение к остальным,он подражает отцу,который командует работниками.Федя не хочет уронить достоинство , много не говорит ,как это делают взрослые из его окружения,говоря с подчинёнными. немногословны ,словно делают одолжение.
Ваня самый маленький из ребят,около 7 лет.Кудрявый,белокурый мальчик,с румянцем на щеках и голубыми глазами,тихий и спокойный,немного картавит.Он спал ,когда все делились историями,а проснувшись ,увидел небо.Звёзды он сравнил с роящимися пчёлками и тоненьким голоском сообщил это товарищам.
Самим чудовим твором письменника є повість «Альпійська балада», що знайомить нас з любовною історією двох військовополонених.
Початок творіння переносить на за часів середини Другої Світової війни в концтабір в Австрії. Після чергової бомбардування п’ятеро ув’язнених виявили бомбу.
Замінивши пошкоджений детонатор, чоловіки стали вирішувати, хто її підірве. Гинути судилося полоненому, хворому на сухоти. Але він був зовсім знесилений. І тоді замість нього обрали Івана Терешка. Несподівано до їх групи підійшов німецький офіцер, який змусив чистити чоботи російського ув’язненого. Недалеко від них працювали російські жінки, які оцінили вчинок Івана зі зневагою і злістю.
І тоді у солдата щось перевернулося всередині, він вдарив фашиста щосили, і, був би застрелений, але пролунав вибух вніс сум’яття в те, що відбувається. І солдат вирішив бігти.
Поки він мчав з табору, його двічі наздоганяли собаки, але він впорався з ними вміло, і незабаром опинився в лісі. Пройшовши кілька сотень метрів, Іван помітив, що за ним тихо слід італійська дівчина Джулія і ще один військовополонений. Зайві люди йому були не потрібні, але і кинути знесилену і залякану дівчину одну він не міг.
Шлях для нього був занадто важким, так як він втратив взуття, і тепер йшов босоніж по холодній землі, але він все одно намагався поспішати, щоб їх не наздогнали німці. Пересуватися через Лахтальскіе Альпи було зовсім нелегко, але це був єдиний шлях, щоб сховатися від гітлерівців.
Дощова ніч змусила сховатися їх в одному з ущелину. І Іван заснув. Але сон був важким, і тим більше за змістом він повторювався весь час.
Рано вранці Джулія, розбудивши солдата, завела з ним розмову, куди мім рухатися далі. Один одного вони розуміли, так як в таборі молодим людям довелося вивчити трохи як російська, так і німецькі слова. За планом вони повинні були знайти загони опору, але зробити це треба обережно, щоб не потрапити до фашистів.
Пробравшись до густого лісу, вони побачили австрійця. Івану довелося відібрати у нього одяг і хліб. І хоча він і не хотів обдирати бідного чоловіка, йому довелося це зробити, так як, для переходу Альпійських гір необхідні теплі речі і продукти харчування
Втікачі, тільки влаштувавшись в щілині, зібралися перекусити, як побачили, що військовополонений, який йшов з ними, біг до них, а гітлерівці стріляли по ньому. Коли все замовкло, і полонений впав, Іван стрімко пішов з цього місця.
Побачивши знову цього божевільного, Іван спочатку хотів його вбити, але Джулія вмовила його змилувався над цим нещасним.
Коли пішов сніг, йти було нелегко, і Іван ніс Джулію на плечах. Раптом вони побачили красиву галявину, обсипану суницею. Наші герої наїлися досхочу і розповіли один одному про своє довоєнне життя. І саме тут на цій галявині їх охопило незвідане почуття любові, пристрасне і палке. І можливо все у них в подальшому вийшло добре, але їх зрадив той самий в’язень, якого вони не кинули одного і без їжі.
У молодих людей не було іншого виходу, вони бігли до обриву. Іван скинув в замет Джулію, але його самого загризли собаки.
Закінчилася війна. Але пам’ять про російською солдата Івана Терешко залишилася назавжди. Сімейство Івана отримало звістку від вижила Джулії Новелли, в якому вона розповіла все про те, що трапилося, і про те, що у неї є син Джованні від Івана, і вона намагається вивчити його російській мові.
Книга вчить нас шляхетності, добросердя і самопожертви.
Объяснение: