Майбутнє… Невідоме, невивчене, непередбачуване… Що від нього можна очікувати? До чого потрібно себе готувати? Невідомо. Але мрій і бажань багато, можливих варіантів розвитку подій теж мільйон, тому готувати себе треба до всього, навіть до самого неочікуваного. Та все ж я часто думаю про своє можливе майбутнє, планую його, навіть подумки проживаю. Тому я хочу поділитися з вами моїм баченням і власними планами вже на зовсім недалеке майбуття.
І перше, що спадає мені на думку, — це мій випуск зі школи. Як я на нього чекаю! Вже уявляю себе в неперевершеній синій сукні, у красивих туфлях і з прекрасною зачіскою, а головне — мене завжди супроводжує галантний кавалер. Випускний має бути просто незабутнім, я не хочу розчаровуватись у своїх мріях. Та далі ще цікавіше, говорять, що після випуску зі школи починається справжнє життя, адже ті, хто нещодавно сиділи за партами, одним махом стануть студентами. Ох, це студентське життя! Розваги до ранку, пісні під під’їздом або життя у гуртожитку… Романтика! Та забувати про навчання я теж не збираюсь. Я мрію стати справжнім професіоналом у своїй справі, а саме у сфері журналістики. Мене давно приваблює ця спеціальність: ця праця креативна, цікава, неординарна, з нею не засидишся в офісі, не станеш нікому не цікавим клерком у сірому костюмі. Бути журналістом — це зустрічі з різноплановими людьми, уміння якісно інформувати суспільство, розвивати себе і над собою ж працювати. Я думаю, що у мене все вийде, і цю мрію я втілю в реальність. Після університету має початись життя вже дорослої, повністю незалежної й самостійної людини, яка буде готова приймати виважені, правильні рішення. Звичайно, я, як кожна дівчина, хочу, щоб у моєму майбутньому з’явилася щаслива родина, яка стане головною підтримкою і джерелом натхнення для подальшого вдалого розвитку подій. Я вірю в те, що я буду працювати за обраною мною спеціальністю, а головне те, що я буду в неї закохана, і праця не буде для мене ні фізичним, ні моральним тягарем.
Отже, я сподіваюсь, що моє майбутнє буде саме таким. Я розумію, що всього у житті треба досягати самостійно, тому знаю, що майбутнє залежить тільки від мене і моїх старань. Але я дякую долі за те, що поруч зі мною опинились саме ті люди, які вже зараз до , підтримають і підкажуть. Саме завдяки їм я вірю у своє майбуття і у свої можливості, а це головне.
Моя самая любимая книга - это «большая энциклопедия животных». она интересна для детей. в ней рассказывают о жизни и поведении зверей, птиц, насекомых и рыб, населяющих нашу планету. в ней говорится о горах, лесах, пустынях, степях, морях, льдах тундры и арктики, о подводном мире. в этой книге много красивых цветных иллюстраций. больше всего мне нравится раздел « животные», где красочно рассказывают о поведении, жизни лошадей и собак. вы получите большое удовольствие, когда прочитаете эту книгу.
Вдом умирающего графа безухова приезжают пьер и анна михайловна. проходя мимо одной из комнат, они случайно видят там князя василия, разговаривающего с княжной. князь василий делает испуганное лицо, княжна вскакивает и с шумом захлопывает дверь. пьер не понимает, что происходит, в отличие от анны михайловны, которая, похоже, ожидала чего-то подобного. пьера приглашают к умирающему отцу. в комнате находятся три княжны, старшая из которых с трудом сдерживает злобу. графа соборует священник. свидание пьера с отцом длится не более двух минут: граф не в силах говорить и, осознавая свою немощь, пытается улыбнуться. затем все выходят из комнаты. через некоторое время (когда должны подать чай) пьер замечает, что анна михайловна не пускает старшую княжну в покои графа, хотя та настойчиво пытается туда проникнуть. однако княжна уже держит в руках мозаиковый портфель и уверяет, что не знает, «что в той бумаге» , которая находится в портфеле: «знаю только, что настоящее завещание у него в бюро, а это забытая бумага» . но анна михайловна хватается за портфель и не дает княжне пройти. обе женщины молча пытаются вырвать портфель друг у друга. анна михайловна подзывает пьера, князь василий, который находится здесь же, приходит в себя и велит княжне отпустить портфель. но та, не помня себя и выкрикивая «интриганка! » , выхватывает портфель у друбецкой и пытается убежать. вошедшая средняя княжна вразумляет ее. анна михайловна быстро поднимает выпавший из рук старшей княжны портфель. им сообщают, что граф скончался. старшая княжна бросает пьеру в лицо обвинение, что он только этого и дожидался.
Майбутнє… Невідоме, невивчене, непередбачуване… Що від нього можна очікувати? До чого потрібно себе готувати? Невідомо. Але мрій і бажань багато, можливих варіантів розвитку подій теж мільйон, тому готувати себе треба до всього, навіть до самого неочікуваного. Та все ж я часто думаю про своє можливе майбутнє, планую його, навіть подумки проживаю. Тому я хочу поділитися з вами моїм баченням і власними планами вже на зовсім недалеке майбуття.
І перше, що спадає мені на думку, — це мій випуск зі школи. Як я на нього чекаю! Вже уявляю себе в неперевершеній синій сукні, у красивих туфлях і з прекрасною зачіскою, а головне — мене завжди супроводжує галантний кавалер. Випускний має бути просто незабутнім, я не хочу розчаровуватись у своїх мріях. Та далі ще цікавіше, говорять, що після випуску зі школи починається справжнє життя, адже ті, хто нещодавно сиділи за партами, одним махом стануть студентами. Ох, це студентське життя! Розваги до ранку, пісні під під’їздом або життя у гуртожитку… Романтика! Та забувати про навчання я теж не збираюсь. Я мрію стати справжнім професіоналом у своїй справі, а саме у сфері журналістики. Мене давно приваблює ця спеціальність: ця праця креативна, цікава, неординарна, з нею не засидишся в офісі, не станеш нікому не цікавим клерком у сірому костюмі. Бути журналістом — це зустрічі з різноплановими людьми, уміння якісно інформувати суспільство, розвивати себе і над собою ж працювати. Я думаю, що у мене все вийде, і цю мрію я втілю в реальність. Після університету має початись життя вже дорослої, повністю незалежної й самостійної людини, яка буде готова приймати виважені, правильні рішення. Звичайно, я, як кожна дівчина, хочу, щоб у моєму майбутньому з’явилася щаслива родина, яка стане головною підтримкою і джерелом натхнення для подальшого вдалого розвитку подій. Я вірю в те, що я буду працювати за обраною мною спеціальністю, а головне те, що я буду в неї закохана, і праця не буде для мене ні фізичним, ні моральним тягарем.
Отже, я сподіваюсь, що моє майбутнє буде саме таким. Я розумію, що всього у житті треба досягати самостійно, тому знаю, що майбутнє залежить тільки від мене і моїх старань. Але я дякую долі за те, що поруч зі мною опинились саме ті люди, які вже зараз до , підтримають і підкажуть. Саме завдяки їм я вірю у своє майбуття і у свої можливості, а це головне.