ответ:ответ:бесчестия. В повести противопоставлены два героя : Гринев и Швабрин – и их представления о чести. Эти герои молоды, оба они дворяне. ДА и попадают в это захолустье (Белогорская крепость) не по собственной воле. Гринев – по настоянию отца, который решил, что его сыну необходимо «потянуть лямку, да понюхать пороху…» А Швабрин попал в Белогорскую крепость, возможно, из-за громкой истории, связанной с дуэлью. Мы знаем, что для дворянина дуэль – это отстоять честь. И Швабрин, в начале повести, кажется, человеком чести. Хотя с точки зрения простого человека, Василисы Егоровны, дуэль – это «смертоубийство». Такая оценка позволяет читателю, который симпатизирует этой героине, усомнится в благородстве Швабрина
ответ:
«божественна комедія» данте — відображення уявлень письменника про світ. він зрів картини божого суду, він побував в чистилищі і, дізнайвшись дорогу до раю, досяг його, щоб мовити правду, повернувшись сюди». так сказав про «божественну комедію» великого данте інший великий митець епохи відродження, живописець, архітектор, скульптор, поет і інженер мікеланджело буонарроті. поема задумана як «видіння», оповідання-подорож по загробному світу: пекло — чистилище — рай. і справа тут зовсім не в релігійних уявленнях віруючого католика данте про будову всесвіту, про те, що земля — нерухомий центр світу, а всередині неї міститься пекло. в поемі відображені уявлення поета про світ, його світогляд, політичні погляди, симпатії і моральні принципи. особливо показова в цьому відношенні перша частина поеми — «пекло».
пекло — це підземна воронка, розділена на дев’ять кіл відплат і покарань, де грішників чекає покарання залежно від тяжкості їх гріхів. перше коло пекла — лімб. тут мешкають душі людей, які не вчинили гріха, але померли нехрещеними. прихід в лімб чимось нагадує прихід у світ мрії. герої античності беруть данте в своє коло, і він пишається цією честю.
у другому колі пекла нудяться душі тих, «кого земна плоть кликала», хто несе кару за гріховну любов. ми бачимо тут ассірійську царицю-розпусницю семіраміду, «грішну блудницю» клеопатру, олену прекрасну. їхні душі погублені через жагу насолод. у вічному вихорі паморочиться пара — паоло і франческа. але поет не засуджує франческу, що змінила нелюбу чоловікові. навпаки, він виправдовує її і співчуває закоханим.
данте стверджує і право людини на пізнання навколишнього світу, поважаючи допитливість і мужність улісса (одіссея), що насмілився, всупереч богам, заглянути за межі дозволеного. він закликає віддати земні почуття «осягнення новизни», щоб «побачити світ безлюдний». покарання, що терплять в пеклі різного роду грішники, нам уявлення про погляди данте, його розуміння добра і зла. поет ненавидить всякий обман: в страшних ровах-пазухах восьмого кола пекла мучаться душі фальшивомонетників, помилкових віщунів, підлабузників. борючись за чистоту церкви, він поміщає в спеціальний рів брудних користолюбців з вищих церковних чинів і навіть самого папу — за продаж церковних чинів і індульгенцій, за обман людських душ. на найбільшу кару приречені зрадники. вони перебувають в крижаному болоті. троє з них — іуда, який зрадив христа, і вбивці юлія цезаря брут та касій — знаходяться в пащі самого люцифера як зрадники своїх благодійників.
чистилище — це пагорб чесноти з семи ступенів, де на кожному щаблі змиваються з чола відбитки гріха. провідником данте по аду і чистилищу є римський поет вергілій (в поемі — земний розум), по раю — беатріче — ідеальна жінка, любов данте, муза його сонетів. вона символізує божественний розум і сприймається як втілення абстрактної любові, «що рухає сонце і світила». у своїй поемі данте вершить суд над темними силами середньовіччя, викриває пороки, звеличує любов, прославляє діяння людини.