Балада Фрідріха Шіллера “Рукавичка” справила на мене неабияке враження. У своєму творі письменник торкнувся важливого питання людської гідності.
Героїня твору Кунігунда вирішила похизуватись перед натовпом прихильністю лицаря Делоржа. Самозакоханість і цинізм дівчини просто обурює. Вона навмисно кидає свою рукавичку у вир смерті, адже на арені, куди падає рукавичка, перебувають хижаки, які можуть вбити будь-кого. У своєму звернені до лицаря Кунігунда намагається бути улесливою і просить його принести втрачену нею річ. Делорж не
відмовляє їй і приносить її рукавичку, але замість кохання в його очах тепер палає відраза.
Дівчина навіть не розуміє, що вона кинула виклик не йому, а його лицарській честі. Вона засумнівалась в його сміливості, а це для лицаря найгірша образа. Юнак розуміє, що для цієї дами він лиш маріонетка, а тому повертає кинутий нею виклик їй же в обличчя.
Сміливість лицаря дійсно вражає, але він не міг вчинити інакше, адже на карту було поставлене найбільше – добре ім’я, людська звитяга. Звичайно, що почуття кохання до дівчини було справжнім, але такими ж справжніми були і його честь та гордість, які змусили піти до хижаків.
Навіть звірі відчувають всю внутрішню силу та міць хлопця – і не наважуються напасти.
Публіка тріумфує, адже рукавичка в руках переможця. Але тепер лицарю не потрібне кохання Кунігунди, вона не заслуговує на його почуття, адже його життя для неї – іграшка. Молодий Делорж є для мене прикладом того, яким повинен бути справжній чоловік.
Переважна більшість балад мають трагічний кінець. Але Шіллер залишає лицаря живим, таким чином він утверджує цінність людської гідності, сміливості, відданості, сили духу.
Объяснение:
Одно только название стихотворения уже говорит само за себя.
Произведение направляет своих читателей на путь собственного выбора.
Через все произведение проходит суть – принцип рефлексии, обдумывания поступков, становления собственного морального кодекса. Автор предлагает сохранять собственную личность. Также Киплинг напоминает о том, что материальные блага – преходящие, а суть человеческая заключена в благах духовных и моральных, которые должны становиться на первый план в жизни каждого.
Не забывает автор и напутствовать читателя о вере в себя.
Автор восхваляет честность, простоту, сохранение собственного «я», контроль над своими чувствами и эмоциями, потому что только холодный разум трезво оценивать ситуации и окружающий мир. И в то же время, даже когда сил на эмоции уже не остается, нужно взять себя в руки и сохранить волю.
Объяснение:
всё зависит от человека, что для него имеет ценность в жизни.
Каждые летние каникулы я провожу у бабушки в деревне. Там я от городской суеты и шума, наслаждаюсь чудесными русскими пейзажами, отдыхаю душой наедине с природой. Много красивых мест я знаю в окрестности. Это и молоденький березняк, и широкое просторное поле, и густой сосновый лес, и тихое топкое болото. Но больше всего я люблю маленькую заглохшую речонку и роскошную иву, растущую на её берегу. Каждый день я бываю в этом месте, сажусь на старый пень или речной песок, слушаю тишину, которую время от времени прорывают своим пением чайки и другие птицы, и любуюсь... Любуюсь этим милым деревом, склонившим свои длинные кудрявые ветви над заглохшей рекой. Мне всегда казалось, что эта ива словно оплакивает бедную реку, она будто помнит её ещё живой и журчащей и горюеет теперь по тем весёлым дням, когда река была ещё жива. Поразительно, как дерево может быть подобным человеку! Все деревья живые, я знаю!..
Объяснение: