Моє враження від новели рея бредбері "посмішка" коли я читаю новели рея бредбері, у мене виникає якесь тяжке відчуття. він спонукає мене замислюватися над багатьма проблемами нашого земного існування і майбутнім планети земля та її "хазяїв". письменник, намагаючись уявити майбутнє планети людей, настроєний дуже песимістично. людство, з точки зору бредбері, само собі вкорочує життя, гублячи свій дім, руйнуючи красу землі, маленького куточку всесвіту, створеного богом для щастя людини. поринаючи з перших рядків в зміст новели, відчуваєш жах. планета спотворена останньою війною. міста зруйновано, доріг немає, земля пересичена радіоактивними брудом так, що вночі світиться. люди в якомусь лахмітті, брудні. вони ненавидять своє минуле, ненавидять і теперішнє. у них нема майбутнього. що ж у них залишилось? тільки якісь сумнівні дикі радощі доруйнувати те, що залишилося від цивілізації. люди з ранку займають чергу, щоб плюнути на відстані в картину "мона ліза", яку тримають поліцейські і слідкують за тим, щоб в неї не кидали камінням. жінка на полотні дивилась на цей натовп навів людей і всміхалась таємничо-печально. хлопець теж дивився на її посмішку, і серце його калатало у грудях, а в душі звучала музика. більше жоден у черзі не відчував того, що відчував цей хлопчик. вона красою своєю пробудила в серці дитини почуття, які у дорослих давно вмерли. він не міг ганьбити красу. а далі взагалі мерзенна сцена: влада постановила віддати портрет місцевим жителям на знищення. це апофеоз відлюдності. "у натовпі вили, а руки клювали портрет, мов голодні птахи." тому вдалось у цьому дикому натовпі вирвати і собі шматок картини. ховаючи його, він стиснув руку біля грудей. схлипуючи, том побіг туди, де тепер був його дім, якщо залишки силосної башти можна було ним сім'я зустріла його хропінням та стусанами спросоння. у місячному сяйві том розтулив пальці, розглядів шматок замальованого полотна і побачив посмішку. вона лежала на його долоні. хлопчина дивився на неї і повторював про себе: "посмішка, чудова посмі"дивіться також "усмішка" (повний текст) "усмішка" () розкажіть, якими були свята у городян (та інші запитання) біографія рея бредбері закривши очі, том продовжував бачити її в темряві. ласкава, лагідна, вона була там і тоді, коли він заснув. а світ був так закінчується оповідання. страшна кінцівка, безутішна, як темна ні але автор ніби залишає шматочок надії. вона, надія, живе в серці дитини. воно ще не стало таким жорстоким, як у дорослих, воно ще відгукується на красу, воно ще жадає добра, любові, злагоди і відновлення. наполегливо звучить в цьому оповіданні думка достоєвського "краса врятує світ". бредбері стверджує, що у людства є надія. і вона в дітях, психіка яких ще не спотворена прагненням руйнування і знищення. але ж як мало залишається таких чистих душ і серед дітей. сучасність лякає мене — відлюдками, яких змалював в майбутній долі людства письменник. не дай нам, боже, дожити до таких часів!розповісти цвірінькнути поширити вподобати дивіться також: "усмішка" (повний текст) "усмішка" () розкажіть, якими були свята у городян (та інші запитання) інші шкільні твори до тексту "усмішка" біографія рея бредбiрi .
Женщина не только понять самопожертвование: она сама умеет пожертвовать собой. И. С. Тургенев Роман И. С. Тургенева «Отцы и дети» изобилует описаниями природы, самых разных характеров и социальных типов. Невозможно представить себе какое-либо художественное произведение без окружающего его героев фона, ведь именно он служит той основой, на которой покоится все повествование. Так, в романе Тургенева есть главные и второстепенные персонажи. Среди последних особенно важны женские образы. Очень интересна в романе история любви Павла Петровича Кирсанова к княгине Р. На первый взгляд это обычная история жизни, помещенная в роман, чтобы удовлетворить любопытство пытливого читателя и отчасти объяснить нынешнее состояние героя. Но стоит немного задуматься, и становится ясно, насколько этот эпизод символичен, а потому значителен. И образ княгини является в романе достаточно ярким, несмотря на вто- ростепенность. История любви Кирсанова и княгини Р. дана в романе, чтобы мы имели возможность сравнить ее с историей любви Базарова и Анны Сергеевны Одинцовой. И, проведя параллель, мы обнаруживаем, насколько эти образы вообще схожи между собой. У них, по сути, один и тот же стиль жизни. Даже семейная жизнь похожа — тихий и спокойный брак с нелюбимым человеком у княгини и точно такая же тихая жизнь сначала с мужем, а потом во вдовстве у Одинцовой. Но главное — это общий ореол таинственности. Даже определения для них подобраны с соответствующим оттенком. Княгиня вела «странную жизнь», у нее был необыкновенный, «загадочный взгляд». Про Анну Сергеевну сказано, что она была «довольно странное существо». Невозможной кажется параллель между княгиней и Фенеч- кой. Но Павел Петрович сравнивает между собой этих двух совершенно непохожих женщин. Правда, сравнение это поверхностное, только внешнее и роли в сюжете почти никакой не играет. Зато лишний раз доказывает, что Павел Петрович любит княгиню до сих пор. Итак, история княгини значительна в романе. Она является своеобразным связующим звеном, служит для более яркого обозначения характеров, основой для сопоставления всех женских образов романа, которые в совокупности представляют особую систему. Любовью, отношениями с женщиной проверяет Тургенев своих героев, и мы не видим счастливой любви, а значит, писатель не показал нам счастливой женщины.
вступление сказки
кот и воробей уехали и оставили жихареу одно
попытки лисы утащить жихареу
байка из печки
возвращение домой