1.Хлопчик, якого назвали Петрусем, народився сліпим…. обличчя хлопчика завжди (було) нерухоме і якось не по-дитячому серйозне.
2.Чудового весняного дня … вивели хлопчика в поле, на берег близької річки. На обличчі хлопчика з'явився безпорадно-розгублений вираз... Від цих нових звуків сильно колотилося дитяче серце. Трель жайворонка, тихий шелест зазеленілої берізки…. – усі ці звуки хлопчик не міг схопити у цілості, і раптом знепритомнів.
3. (Максим зрозумів, що) чуйна натура хлопчика здатна відгукнутися, незважаючи на сліпоту, на поетичні образи пісні.
4. Для свого віку хлопчик був високий і стрункий; обличчя його було трохи бліде, риси тонкі й виразні. Чорне волосся ще дужче відтіняло білість обличчя, а великі, темні, мало рухливі очі надавали йому своєрідного виразу, що якось зразу привертав увагу. Його рухи в знайомому місці були впевнені, та все ж помітно було, що природна жвавість придушена і проявляється іноді досить різкими нервовими поривами.
5. Він затямлював пісні, ще уважніше ловив голоси навколишньої природи і часом вмів узагальнити їх вільною імпровізацією. Він і сам не міг відокремити в своїх піснях цих двох елементів: так суцільно злилися в ньому вони обидва.
6. (У 9 років) … Здавалося, Петро жив повним життям і не усвідомлював своєї сліпоти. А тимчасом якийсь дивний, недитячий смуток все-таки прозирав у його характері.
7. Петро усвідомив що її присутність (Евеліни) не дає йому щастя, а завдає особливого страждання… Хлопець грав на роялі сумні мелодії… Петро постійно думав, навіщо сліпому жити на світі.
8. Численна публіка зібралася в Києві … слухати оригінального музиканта. … в його імпровізації відбивалися живе почуття рідної природи, чуйний оригінальний зв'язок з безпосередніми джерелами народної мелодії.
9. І раптом над зачарованою юрбою у величезній залі, владна й захватна, стояла вже сама тільки пісня сліпих "Подайте сліпеньким... р-ради Христа". Це була пітьма на тлі яскравого світла, нагадування про горе серед повноти щасливого життя...
10. Максим … думав: "Так, він прозрів... Замість сліпої і невтолимої егоїстичної муки, він носить у душі відчування життя, він почуває і людське горе, і людську радість, він прозрів і зуміє нагадати щасливим про нещасних».
Глава I
1)"Служил на Кавказе офицером один барин."
2)"Жилин видит - дело плохо.
Глава II
3)"Черный смеется. "Корош урус"
4)"Хозяину выкупу мало 500 рублей."
Глава III
5)"Жил так Жилин с товарищем месяц целый."
6)" про Жилина слава, что он мастер."
Глава IV7)"Теперь место знаю; надо бежать."8)"Да как же бежать?подумал Костылин.-Ну, пойдем!"
Глава V
9)"Ну, с богом! Бросить товарища не годится."
10)"Яма аршин пяти, и спустили их в эту яму."
Глава VI
11)"Братцы! выручай! братцы!"
12)"А Костылина через месяц выкупили,еле Живоглот