У дитинстві Шимек і Бузя були господарями свого світу: «наш дім — палац. Я — принц. Бузя — принцеса… це наше небо, наш вітерець, наші пташки — усе наше, наше, наше!». Вони були з’єднані у ньому, як закохані Соломон та Суламіт у біблійній «Пісні над піснями». Але Бузя уже в дитинстві зіткнулася із жорстокістю світу: батько її утонув, а мати покинула її.
Шимек відчуває ворожість світу, коли дитинство уже в минулому, а кохання втрачене: «наш двір уже не виноградник Царя Соломона, що в «Пісні над піснями». Колоди і дошки… вже не кедри і буки… Гора, що за синагогою, вже не гора Ливанська… Куди подівся мій юний, свіжий, ясний і світлий світ, мій світ із «Пісні над піснями»?». Навколишній світ втратив своє метафоричне, символічне звучання.
Оповідь ведеться від першої особи, і завдяки особливостям оповіді — зверненням до читача і повторам — читач стає слухачем, майже співбесідником автора. Оповідач час від часу повертає нас до початку роману, який був для нього початком, джерелом і прекрасної мрії, і невтоленної печалі,— адже «початок, найпечальніший початок, кращий за найрадісніший кінець».
Символіка і поетична мова роблять роман схожим на ліричний вірш: серед казкових володінь Шимека «великий луг, який тягнеться безкінечно, зеленим килимом укритий, жовтими ромашками вкритий, червоними квіточками уквітчаний».
Роман пройнятий не лише символікою біблійної «Пісні над піснями», але й фольклорними, авторськими символами: це образи казок із «Тисячі й однієї ночі», які Шимек розповідає Бузі (історії про царівну, країну карликів, політ над хмарами), вогники святкових Свічок і пасхальні молитви, символи західного сонця, чарівної гірки. Образ сонця, як і біблійний образ Суламіти, пов’язаний із героїнею роману: «Хмаринка майнула по її прекрасному личку. І мені здається, ніби сонце раптово заховалося…Бузя перестала плакати, і вже ожило. Сонце сяяло, як і раніше». Образ Бузі, як сонце, освітлює життя ліричного героя, Шимека, але дівчина, ніби сонце, йде за горизонти: в останній частині роману Шимек залишається сам і може лише згадувати про свою ніжну Суламіт.
Мрія про ідеальне кохання залишається нереалізованою, але у фіналі оповідач знову повертається до початку свого роману і свого життя — адже «початок, найпечальніше начало, краще за найрадісніший кінець». Які радощі і печалі не принесе подальша доля герою роману, його чарівна дитяча казка залишиться в його пам’яті.
Ліричний роман Шолом-Алейхема — один із найпоєтичніших творів єврейської літератури. «Пісня над піснями» написана прозою, але мова й образи уподібнюють твір до прекрасної пісні про кохання.
1. Смерть матери
2. Описание Княж-городка
3. Замок на острове
4. Изгнание из замка
5. Новый дом
6. Тыбурцый Драб
7. Приёмные дети Тыбурция
Глава2 Я и мой отец
1. Жизнь Васи после смерти матери
2. Отношения отца к Васи
3. Вася становится одиноким
4. Васина сестра Соня
5. Мальчик ходит в город
Глава3 я приобретаю новое знакомство
1. Исследование часовни
2. Бегство мальчишек
3. Шёпот детей
4. Появление мальчика и девочки
5. Разговор с будущими детьми
6. Знакомство
7. Друзья провожают Васю
8. Разговор с отцом
Галава4 знакомство продолжается
1 подарки для новых друзей
2. Сравнение Сони и Маруси
3. Вася пытается устроить игру
4. Валек рассказывает о ,, серых камнях"
5. Разговор об отцах Васи и Валека
6. Положительный взгляд Васи на отца
Глава 5 среди серых камней
1. Встреча Васи с Валеком в городе
2. Вася ждёт Валека на кладбище
3. Валек помазывает подземелье
4. Разговор мальчиков о нищите и воровстве
5. Новый чувства Васи
Глава6 на сцену появляется пан Тыбурций
1. Вася в гостях у друзей
2. Он решил играть в жмурки
3. Заходит Тыбурций и ловит Васю
4. Тыбурций велит молчать о подземелье
5. Встреча Васи с отцом в саду. Ложь отцу
Глава 7 осенью
1. Болезнь Маруси
2. Маруся оживает
3. Размышление Тыбурция
Глава 8 кукла
1. Соника кукла
2. Маруся ожила
3. Попытка отобрать куклу
4. Вопросы отца о кукле
5. Возвращение Куклы от Тыбурция
6. Деньги для Тыбурция
7. Прощание с Марусей
Заключение
1. Исчезновение Тыбурция и Валека
2. Марусина могила